Глава 9.2

Цієї ночі я ніяк не міг заснути. Бісова мітка, та ця незнайомка у лісі не давали мені спокою. Я вирішив зустрітись з нею ще раз. Якщо вона дійсно моя істина, то мені не буде важко її знайти. Але все виявилось складніше ніж я собі гадав. Дівчина на мій клич не одізвалась. Взагалі. Це було досить дивно. Вирішивши, що владнаю це пізніше, ліг спати. 

Наступного дня я вже був у столиці. Обравши найкращій прихисток, планував відпочити, та підготуватись до походу у замок. Судячи з усього, зробити це буде легше легшого. Варта, яка мала б стояти на кожному кроці, після спроби крадіжки, взагалі не було, що було на мою користь. 

Цієї ночі, я також намагався побачити дівчисько, але знов марно. Я прикладав все більше і більше зусиль, але результат був один і той самий. Незнайомка не відкликалась на мій клич. Мені було цікаво, чи є у неї мітка? Вона маг, чи проста людина? Думки кружляли в голові не даючи заснути. 

 - Та з якого дива, я взагалі про неї думаю? - розсердився сам на себе, але лише під утро зміг нарешті заснути. 

Прокинувся майже в обід. Привів себе до ладу, та вирішив спуститись до таверни. Ледь я ступив, старий хозяїн простягнув мені лист. 

 - Вам передали, - усміхаючись промовив хозяїн. 

 - Хто передав? - спитав я, вже підозрюючи від кого послання. 

 - Не знаю, мілорде. З ранку прийшов якийсь хлопчина, просив передати вам це, - мотнув головою в бік листа хозяїн таверни. 

 - Дякую, - діставши з карману золотий, віддячив старому. Замовивши сніданок сів за дальній столик. Розгорнувши листа, швидко пробіг по рядкам. 

" Для тебе є справа. Сьогодні Рішел приїхав до Галархії, як один з претендентів на руку принцеси. Звісно, я не можу відправити свого єдиного сина без гарної охорони. Ти будеш його особистим стражем. Сподіваюсь, що цим, я якось зміг тобі допомогти. К." 

Просто чудово, мені ще тільки вискочки принца бракувало. Так і не посідав, я спалив лист та вийшов з таверни. Осідлавши коня, помчав на головну вулицю, ледь не врізавшись у принца Рішела, та його людей. 

 - Крістіане, - здивувався побачивши мене. - Батько казав, що ти мене знайдеш, але я не думав, що так швидко. Ще одне. Навіть для мене, стало несподіванкою, що простий бібліотекар, виявився особистим охоронцем короля, - порівнявши коней, пошепки промовив Рішел. 

 - Ваше Високосте, доброго дня, - схилив голову, вітаючи принца. - Не будемо тут затримувати, краще поїдемо до замку. 

З одного боку Кастіан поміг потрапити до замку без жодних проблем, також я дістав офіційний статус та міг вільно пересуватися замком. З іншого, доведеться бути нянькою принцу.