Глава 2

Щойно я сіла за спину Сему, він простягнув мені маску.

- Одягни, - коротко кинув він.

- Навіщо? - підняла я одну брову, як завжди це робила, коли чимось була здивована.

- Це Відж змушує тебе її носити, я звідки знаю навіщо. Одягай! - рикнув Сем, і я вирішила з ним не сперечатися, поспішно натягла маску і ми вирушили геть від таверни.

Поки проїжджали вулицями міста, я остаточно переконалася, що саме влипла. Я, Мирослава Колесникова, виявилася незрозуміло як і де, причому в чужому тілі. Сидячи верхи на коні і тримаючись за міцну спину Сема, міркувала про те, що сталося: що тепер робити і як повернутися назад. Розпитувати нових знайомих не наважилася, хто знає, що вони зроблять, коли зрозуміють, що я не Лоя.

Обернувшись назад, побачила чорного жеребця, він ішов за нами назад.

- Схоже, не тільки ти пам'ять втратила, а й Грім, - киваючи у бік жеребця, пробубнив Джас. - Хто ж його тепер годуватиме? Він же некерований.

- Не зараз, - обірвав його Сем. - Думай краще про те, як нам із міста вибратися. Король подвоїв охорону після нашої витівки. Нас шукають по всій столиці!

- Розслабся! Вони нас не засікли!

- Кров Лої залишилася там, думаєш, вони не скористаються цим?!

- Ти маєш рацію, треба бути обережнішими, - погодився Джас.

Столиця була величезною. Все, як у любовних романах. Великі магазини з неосяжними сукнями у вітринах. Крамниця з солодкими булочками, що пахнуть ваніллю та корицею на всю вулицю, заманюючи відвідувачів. А це ще що? Алхімічна крамниця "Зілля та трави". З кожною хвилиною я дізнавалася про щось нове. Наприклад те, що у цьому чортовому світі, схоже, є магія. Гаразд, з усім розберемося по черзі! Спочатку потрібно дізнатися де я, і що все-таки сталося?

- Сем? - обережно почала я. - Можеш розповісти, що сталося?

- Лою, Відж відновить твою пам'ять, нам тільки треба дістатися додому.

- А як не зможе? Я ж маю знати, що взагалі сталося. Розкажи! - зажадала я.

- Нема чого розповідати! Ми, як завжди, тебе послухали та влипли! Вкрасти корону майбутньої королеви! Лою, ти явно була не в собі, коли погоджувалася на цю справу! - зло шипів Сем.

- Я злодійка? - дуже емоційно вигукнула я.

- Ти що, нічого не пам'ятаєш? Взагалі?

- Ні ... - вже тихіше промовила я. Що я взагалі можу пам'ятати якщо, я не Лоя! Я Мира, Мира, вашу матір! Від невідомості я потихеньку божеволіла. Проїхавши містом, ми виїхали до головних воріт. Стражники загородили нам дорогу.

– Перевірка! Наказую всім злізти із коней, - сказав один із стражників, а я відчула як під моїми руками скам'янілі м'язи Сема.

- Щось не так? - буденним тоном промовив Джас.

- Наказ Його Величності, перевіряти кожного, хто залишає столицю. Сьогодні вночі намагалися вкрасти корону принцеси, – пояснив стражник і показав на напівпрозорий кристал. Джас першим спустився з коня і вийняв кинджал, зробив невеликий надріз і капнув краплю крові на кристал. Він аж ніяк не відреагував.

- Чорт! Маги постаралися! Шукають тебе по крові, - прошепотів Сем.

- Леді, прошу вас зняти маску, - звернувся до мене стражник. Сем хотів щось сказати, але я його випередила.

– А хіба крові не вистачить? Чи обов'язково знімати маску? Чи ви сумніваєтеся у магах? - я сама слабо розуміла, що несу, але здається це спрацювало.

- Спустіться і пройдіть перевірку, леді, - холодно відрізав страж.

Сем спустився і допоміг мені злізти. Вийнявши з-за пояса кинджал, який я встигла намацати під час поїздки, полоснула собі на пальці. З рани виступила кров, і я підійшла до кристала. Джас уже йшов назад. Підніжка! Цей бугай мені поставив підніжку так, що я мало не заорала носом! Але через секунду, я зрозуміла для чого це було зроблено. Вже перед землею, мене підхопив Джас і непомітно для стражників, вимазав мій цілий палець своєю кров'ю.

- Все гаразд? - до нас поспішив той самий стражник.

- Так, все чудово, - пробубнила я, відлипла від Джаса і підійшла до кристала. Мазнувши по ньому забрудненим чужою кров'ю пальцем, зазначила, що нічого не сталося, розвернулась і пішла назад. Сем зробив все те саме і нас випустили за межі міста.

02.10.2022

Під час подальшої поїздки я більше мовчала та слухала своїх супутників. Вони все ж таки вирішили змилостивитися і розповісти мені трохи про мене, точніше про Лою. У мене хоч би з'явилася хоч якась інформація. Виявилося, що я прийомна, а Сем та Джас мої зведені брати. Мене знайшли, коли мені було три роки. Мене просто лишили під дверима. Виходило, що в цьому світі, що в тому, я сирота. Батька хлопчики не мали. Він загинув. Нас виховувала їхня мати, але коли Сему було чотирнадцять, а мені і Джасу ледве виповнилося по десять, вона померла від лихоманки. Після її смерті у нашому житті з'явився Відж. Ми знайшли його так, як колись мене, під дверима. Нам стало шкода старого, і ми пустили його в будинок. Відж виявився магом зі світлим даром і з того моменту живе з нами, залишаючи будинок лише раз на тиждень на пару днів, щоб назбирати корінців для свого зілля. За словами Сема, саме Відж, змушує мене носити маску, аргументуючи це тим, що в мене занадто незабутня зовнішність.

Щоб прогодувати вже чотирьох, ми стали заробляти на життя самостійно, як могли. Спочатку ми крали їжу, щоб прогодувати себе, потім почали обкрадати товстосумів, що заглядали в наше село. Слава про трьох злодюжок, що не залишають за собою жодного сліду, розповзлася і по сусідніх селах. Якщо комусь щось потрібно непомітно стягнути, зверталися саме до нас, а після виконаної роботи щедро відсипали золото.

Вкотре, коли Відж пішов за своїми корінцями, наша трійця вирушила в таверну, де нас знайшов чоловік у чорному. Саме він, за словами братів, запропонував цю справу. Потрібно було вкрасти корону наслідної принцеси Ізабелли, майбутньої королеви Галархії, так називалася країна, куди я потрапила. І, як каже Сем, саме я погодилася на цю справу. Вирішили дочекатися Віджа, але старого вже не було тиждень, а відтягувати зі справою було не можна. Залишалося лише п'ять днів до дня народження принцеси та балу, який король влаштовував щороку для улюбленої дочки. Потрібно було швидко все провернути, доки до палацу не приїхали численні гості.