Як вибрати нареченого.

- Іде! Іде! Вже на скелю підіймається! - радів безмірно тато.

Я, мабуть вперше за шість років, проведених у Дракона, була у сукні, черевичках на підборах та з низкою коралів на шиї. Не моє це, не моє.

- Так, ти ж дивись, Василісо, жениха не відштовхни, не налякай, - давав настанови Шаразар. - Я на нижньому поверсі заховаюся, слухати буду. Скажеш спочатку, що Дракон викрав тебе, а сам полетів на полювання. Придивишся до чоловіка, розпитаєш, а потім, якщо він нормальний, можеш і правду відкрити, що я - твій батько.

- Ага, ага, - кивала я, сподіваюсь, що «нормально» таку новину ніхто не прийме і на драконовій дочці женитись не схоче.

А ось і першенький.

До світлиці заскочив дебелий юнак у лаптях, простій одежі, зате зі шкіряним доспіхом поверх. Єдине, що у нього було дороге - це булатний меч, мабуть, десь спер. Він заходив, націливши гостряка вперед, видно, сподівався, що Дракон сам на меч наштрикнеться.

- Грайку заховай! Поріжешся ненароком, - озвалася я.

- Принцеса-а! - пустив слину юнак.

- А ти хто такий?

- Іванко.

Іванко-дурник,  - тверезо оцінила я.

- А я - царівна Василіса Прекрасна (про Премудру згадувати не буду, перед чоловіками мудрістю хвалитись не варто.

- А Дракон де?

- Ммм… Вийшов. Свіжим повітрям подихати. Скоро буде. Зачекаєш?

- Ні! Я його потім вб’ю! А зараз знищу це бандитське лігво!

І пішов воювати з меблями. Е, ні, так справа не піде. Я змахнула рукою і заморозила незваного гостя.

- Тату, виходь! Гадаю, що цей навіжений нам не підходить.

Очі Шаразара виражали вселенський смуток.

- Агресивний занадто, - підсумував він. - Такий на дружину може й руку підняти…

- Хто на мене що підніме, той без того й залишиться. Пам’ять йому зітри, тату, і хай вертає додому, поки місяць у повні.

Наступного дня завітав ще один молодик, Ваньок, худорлявий, швидкий, одразу почав по шафах зазирати.

- Гей, добрий чоловіче, ти Дракона на поличці із супницею шукаєш?

- О! Моя царівно! - повернув увагу на мене жених.

- Василіса Прекрасна, - простягнула я руку, яку він галантно поцілував і поцупив при цьому золотий перстень.

- Так, поки Дракона, як я бачу, немає, покажи мені, де скарбниця і будемо робити звідси ноги…

- Тату! І цей вже готовий! - Я витягла з кишені замороженого шахрая свій перстень. - Націлився на наші скарби!

З крадієм ми з батьком розпрощалися без сумнівів і швидко.

Ще через день з’явився ще один рятівник.

Цей юнак мені сподобався. Високий, статний, русі кучері до плечей, на приємному лиці ще й борода не росте. Не треба мені інших, на цьому зупинюся!

- Добридень! - ввічливо поздоровкався юнак.

- Добрий, добрий… - Я мов дівка на виданні, куйовдила косу. Насправді дівчата зазвичай піч колупають, та у Дракона магічне опалення, немає печі. Зате є коса.

- То це ти - та прекрасна царівна, про яку чутки ходять? - уточнив юнак.

- Я. А ти?..

- Іван - царевич я.

- О, як приємно познайомитись! Царівна Василіна Прекрасна, будемо знайомі!

- Так це тебе треба від Дракона рятувати? - озирнувся навсібіч юнак. - Не схоже, що ти у неволі живеш…

- Рятувати не треба. Дракон Шаразар - мій названий батько. Це він мені нареченого таким чином вибирає, - здала з тельбухами тата. Закохані мізки думати зовсім не хотіли.

Втім царевича моя заява не спантеличила.

- То як? Щодо заміжжя? - нагадала я.

- А я не проти! - радо озвався черговий претендент.

Я, щоб закріпити результат, потягнулася губами за поцілунком. І чмокнула крижану статую.

За спиною замороженого царевича стояв розгніваний Дракон, впершись лапами у боки.

- Тату! Ти чого! Ти ж сам хотів, щоб я нареченого вибрала! Я й вибрала! Мені Іван-царевич подобається, дуже! З ним тепло і добре!

- Розумію, розумію, - покивав Шаразар. - За усіма критеріями юнак підходить, але… він твій брат. Рідний.

- Йванко! - Я іншими очима подивилась на юнака. - Але звідки ти взнав?

- По запаху. Я ж Дракон, не забувай.

- Ой, як шкода… Точніше, це добре, що брат знайшовся… І як я могла його пізнати? Коли ми востаннє бачились, йому дванадцять було, жабеня.  А зараз, виходить, вісімнадцять. Гарний юнак виріс.

- Мужній, адекватний, вродливий, багатий, але все це марно. За брата ти заміж не підеш.

- Звісно, ні. Розморожуй його!

- А-а.. О-о!.. - Іван побачив Дракона. - Доброго дня, шановний Шаразаре! Я хочу попрохати руки…