Засада від тата.

- Тільки не це! Ти не можеш зі мною так вчинити!

- Можу!

- Таточку! Я ж тебе люблю і не хочу з тобою розлучатися! Ніколи!

- Доню, так створено цей світ, що діти виростають і йдуть своїм шляхом. Мені теж сумно розлучатись із тобою, та ти маєш виконати найважливішу жіночу місію: стати дружиною і матір’ю.

- Ні! Ні! Ні! Нащо ти зі мною так? Це тому, що я - прийомна?

- Образила. Усі батьки дбають про щастя своїх дітей. Хоч і прийомних.

Мауглі виростили вовки, Тарзана - мавпи, а мене - Дракон. Я потрапила до його чудового Замку на Скелі шість років тому. І, ні, я не загубилась тоді, а втекла з дому, точніше, з королівського палацу. Мій названий батько Шаразар і досі цього не знає.

- Я не хочу заміж, це нецікаво. Я хочу жити з тобою у Замку на Скелі!

Я припала до величезної голови Дракона, а потім спритно видерлась йому на шию.

- Краще покатай мене!

- Ти вже не мала дитина!

Шаразар хитнув головою і струсив мене на підлогу. Встала я, крехчучи та потираючи сідниці.

- Тобі двадцять один, Василісо! - продовжував умовляти названий батько. - Ти, що, хочеш старою дівою залишитись?

Мені, і справді, учора виповнилось двадцять один. А коли Шаразар удочерив мене - було шістнадцять. Не вигнав, хоча за моєю спиною вбачалися самі мінуси: підліток, принцеса, перехідний вік, меркантильність та нігілізм. Це зараз я кардинально змінилася. Шаразар - той ще мудрець. Навчив і мене розуму. А ще його шикарна бібліотека, з якої можна дізнатися про усе на світі. Вона покорила моє серце назавжди. Перехідний вік минув, нігілізм розтанув, коли побачила різні дива, а про меркантильність і згадувати нічого, коли маєш у повному доступі драконову скарбницю. Завдяки татові я пізнала дзен, йогу, тантру… Ой, ні, тантру я самостійно пізнала по книзі, яку тато заховав від мене у схованці. Там ще «Камасутра» була…

- Василісо, ти мене слухаєш?

- Угу.

- Я вже пустив чутку, що Дракон, що живе у Замку на Скелі, викрав царівну, тож на днях будемо очікувати потік рятівників…

- Що-о?!

Гнів прокотився по тілові і зосередився у долонях у вигляді двох вогняних куль. Та ззаду під’їхало крісло, підбило мене під коліна, щоб я впала у нього, а згори мене окотив крижаний душ, вода, правда, одразу випарувалась і навіть не змочила мене. Мій названий батько - великий чарівник, і мене дечому навчив. Та не всьому. Звісно, я не хочу заміж, а хочу вчитися!

- Заспокоїлась?

- Ні!

- Ти, що, гадаєш, що довіку сидітимеш на моїй шиї? - У голосі тата прорізались суворі нотки.

Отут вже я образилась, надулася і почала мух на стелі рахувати. І коли вони налетіли? Слід поновити інсектицидне закляття проти комах.

- Не сидітиму. Вийду заміж за першого стрічного і залишу тебе у спокої!..

- От і добре. Давай тепер складемо список необхідних якостей для твого майбутнього чоловіка.

Дракон дістав велику «Дохідну книгу» у шкіряній обкладинці, олівець і почав записувати, повторюючи записане уголос.

- Чоловік для Василіси:

А) адекватний;

Б) багатий…

- У нас, що, скарбів не вистачає? - округлила очі я.

- Чоловік не повинен бути альфонсом, - пояснив таточко і продовжив:

В) вродливий;

Г) мужній…

- Не підходить, - перебила я Дракона.

- Чому «мужній» не підходить?

- На «А» - адекватний, на «Бе» - багатий, на «Ве» вродливий. На «Ге» треба щось і підібрати на «ге».

- Не перемудрюй, - Шаразар жартома дунув на мене. - Ітак, мужній. Далі. На «Де»… Розумний!

О, так я ніколи жениха не знайду!

- Адекватний, багатий, вродливий, мужній, розумний, - загинала я пальці. - То в  мене буде п’ять чоловіків?! Завжди мріяла про гарем!

- Не утрируй, знайдемо бодай одного під такі вимоги, - принаймні Дракон відклав книгу.

Коли наступного ранку я застала тата за чаклуванням, то зрозуміла - капець! Він не шуткував. Наш величний Замок знаходиться на верхівці самої неприступної скелі, а Шаразар начарував спіральні сходи, по яким легко зможе піднятись людина.

- Тисяча сто тридцять сім сходинок, - похвалився тато і скромно додав: - Це мені стільки років. - Все, дорогенька, чекай на женихів!