Прихований Харків. Том 2

Епілог

— Ну і що ми з ним робитимемо? — погладжуючи вуса двома пальцями, першим порушив мовчання Люсьєнич.

— Не винна я, він сам прийшов! — тато був уже трохи п'яненьким, тому його фрази починали звучати не впопад із тим, що відбувається.

— Ну для початку, може хоч кляп витягнемо? — запропонував я.

— Справу кажеш.

Федорич нахилився до переляканого зв'язаного хлопця і спочатку розірвав ізоленту, що оперізувала голову бідолахи, а потім витяг рукавицю з його рота.

— Ну шо, чортівня, говоритимеш? Хто ти такий?

— Буду-буду, — тремтячим голосом затараторив нелюд, — мене звати Коля, я зведений брат.

— Чий брат? — не зрозумів я сказаного.

— Та твій же, твій, твоя мати Алевтина, моя мама теж.

— І тебе вилікують, і тебе теж вилікують… і мене вилікують…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви дочитали цю книгу до кінця — ви або фанат, або дуже ввічлива людина. В обох випадках — дякую.

Сподобалося? Натисніть той славнозвісний лайк — він не кусається.
А коментар? Це вже справжній шедевр підтримки, за який автор буде щиро вдячний.

Книга безкоштовна, але якщо маєте бажання підтримати — ось карта:
 

5355177006299792




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше