Розділ 29. Інша історія.

Завтра у мене день народження. Мені буде п'ять років. Тато обіцяв мені подарувати гоночну машину, на якій я їздитиму, а мама випече святковий торт. Прийдуть мої друзі: Ріккардо, Альберто, Чезаре, Енріке, Уго. Ні, сподіваюся, Уго не прийде, він учора з'їв усі персики, він знає, що я їх люблю, і спеціально з'їв їх усі. Мама каже, що треба дружити з Уго, бо ми родичі, та я не хочу. Цей Уго, а якщо він спеціально з'їсть завтра мій торт, який випече мама? Не хочу! Батько! Я ж можу попросити тата, щоб дозволив мені не кликати на день народження Уго! Точно!

Я допив воду з чашки, поставив її на стіл і щосили побіг на другий поверх. Після обіду вже минуло дві години, тато має сидіти на балконі та читати книжку. Батько любить читати. Він багато читає і постійно порівнює людей із людьми з книг. То хтось скаже фразу, як у тій книзі про детектива, то моя нянька одягнена, як якась дама з книги. Тато у мене добрий. Якби ще не слухав постійно музику. Щодня до нас приїжджають різні люди та грають музику. Іноді вона весела, як у тітки з гітарою, яка була минулого тижня, а іноді від музики хочеться спати, як у вусатого дідуся, який іноді грає у нас у великій кімнаті на великій коробці з клавішами.

Я забіг на балкон і завмер. Тато сидів у кріслі, а мама стояла навколішки поруч і плакала.

— Селіно, я все сказав!

— Ні! Ні! — мама голосно кричала. Я ніколи не чув, щоб вона так кричала. — Прошу не треба! Йому лише п'ять! Двоєдушниками роблять із шістнадцяти. Це дуже небезпечно! Прошу тебе!

— Селіно, я так вирішив. Це через твою погану людську кров у нас народився не вампір, а людина. Спадкоємця з нього тепер не вийде, то хоч пристрою до сім'ї. Пірчене яблуко — все одно яблуко, і не можна відмовлятися від нього, його можна пустити на добриво всього дерева.

— Марселло, я тебе ненавиджу, хворий ти виродок!

***

У мами завтра день народження, але жодних свят не буде. Три дні тому мати померла. Вона повісилася. Це батько довів її, знаю! Ненавиджу його.

Самозакоханий пихатий вампір, він на моїх очах спав з іншими жінками, а мамі клявся у вірності. Вона лише тихо кивала і ненавиділа його. Я думав, це через те, що він зраджує її, але місяць тому вона розповіла справжню причину її ненависті.

Вона зневажала батька і хотіла його смерті, бо він зробив мене двоєдушником у дитячому віці. Я сказав, що нічого страшного, все ж таки добре. Насправді нічого хорошого. Не було ні дня, відколи мені наділи годинник, який контролював чужу душу нелюдя всередині мене, коли мені не снилися кошмари. І найжахливіше, що ці кошмари переслідували мене у житті. Днями мені наснився гуль, який уві сні їв мої пальці. Це було жахливо. Та коли я прокинувся, весь наступний день цей образ гуля переслідував мені. За рогом будинку, на розі перехрестя, з даху будинку. До вечора він зник, але вночі мені наснилося, що я тону, і весь наступний день я періодично задихався мало не до непритомності.

Все через батька.

***

Уго! Бідолашний Уго! Мій бідний кузен. Вчора я ненароком побачив, як батько осушив його. Він випив його цілком, бо той спав з дочкою глави іншої сім'ї. Хворий виродок! Я більше не можу це терпіти!

***

Завтра у батька день його смерті! Я чекаю на цей момент з нетерпінням вже протягом двох років, а ще більше я чекаю на момент, коли я сам перерву його існування.

Батько старіє, і, як усі багаті та впливові істоти, він не хоче йти на піку своєї величі. І тому він вдарився у пошуки. У пошуках секрету вічного життя. І він знайшов його. Точніше, він знайшов можливість випробувати напрацювання індіанців-двоєдушників. Душа, після смерті тіла, йде в Омут душ, а потім у Департамент, де вирішуватиметься, що з нею буде далі. До колишнього життя душа вже не матиме жодного відношення, пам'ять стирається. Але! За допомогою спеціальних технік, наркотиків і ритуального заговореного кинджала індіанці хочуть убити батька, зловити сферу душі на виході з тіла і поставити закляття, щоб пам'ять залишилася і душа вселилася в тіло обминаючи Омут душ. Проблема ще в тому, що вселитись душа зможе у будь-яке новонароджене тіло у світі, випередивши виділену для цього душу з Департаменту. Загалом, це все дуже важко, але суть у тому, що душа батька вселиться в тіло і щоб повернути пам'ять, сім'ї доведеться знайти це тіло з душею, проткнути його заговореним кинджалом, і пам'ять повернеться.

Мій план полягає в тому, щоб випередити всіх, знайти тіло і особисто припинити існування такої жорстокої, небезпечно страшної істоти, як мій батько.

***

Я досяг мети. І в цьому мені більшою мірою допомогла підселена душа перевертня. З її допомогою я можу міняти свою зовнішність, не кардинально, але змінити колір шкіри, горбинку на носі та зробити чоло опуклішим, для мене — легка справа.

Я пішов від сім'ї, втік від них. Переїхав в іншу країну, вивчив мову, благо, за допомогою своїх умінь, я так само зміг позбутися італійського акценту, змінив ім'я, знайшов тіло, в яке підселилася душа батька, і… я збентежений. Тому що я вже три місяці спостерігаю за десятирічним хлопчиком, і ніякого, навіть найменшого натяку на батька, немає. Звичайний хлопчик, причому людина. Я не можу його вбити. Це нове життя, невинна дитина, а я не чудовисько, щоб вбивати без причини. Буду поки що спостерігати за ним. Але треба знайти роботу. Вкрадені гроші сім'ї добігають кінця. Постійні переїзди та оплата послуг різних нелюдів для пошуку душі батька забрали майже все. Благо, познайомився з одним діловим двоєдушником, Арсенієм звуть, є в нього якісь пропозиції для мене.

***

Ну що ж, це мало статися рано чи пізно. Сім'я майже знайшла хлопця, у якому душа батька. Я засік їх, вони вже у місті. Я повинен завадити їм повернути пам'ять душі батька за всяку ціну! Серед них є Фабіо – права рука батька. Це погано, він небезпечний супротивник. Але я маю впоратися з ними. Я готувався. І я знаю, де вони зараз. Але перед цим треба заскочити до Сені, якщо мене вб'ють, тільки він зможе допомогти та тільки йому можу довіряти.