Розділ 11: Світло Дружби: Шлях до Відновлення

Лія

Лія припаркувала машину біля знайомої будівлі, з якої вже долинав приглушений бас. Зробила глибокий вдих, намагаючись відкинути всі тривоги, що залишилися після неочікуваного візиту Рена. Це її світ. Тут вона контролювала все.

Вона зайшла до студії, де панував запах дзеркал, поту та енергії. Прямуючи до роздягальні, Лія відчувала, як напруга потроху спадає. Швидко знайшла свою шафку, відчинила її. Зняла верхній одяг – кофту, під якою вже був одягнений яскраво-синій спортивний топ. Він ідеально сидів, підкреслюючи плечі та руки. Поверх топа вона накинула майку-сіточку для танців, що додавала образу легкості та стилю. Вона також чудово трималася, дозволяючи вільно рухатися.

Лія підійшла до дзеркала, перевіряючи, щоб високий, але неохайний пучок на голові тримався міцно. Дві-три шпильки, і він був ідеально зафіксований. Натягнула обтислі чорні лосини, які облягали ноги, дозволяючи відчувати кожен м'яз. Потім вона витягла з сумки професійні танцювальні туфлі на високих підборах, взула їх і зав'язала шнурівки. Її "Хай-Хілс". Це був її світ, її притулок, її спосіб виразити те, що не могла сказати словами.

Вона прямувала до зали. Музика зазвучала гучніше, запрошуючи поринути в неї. Урок розпочався. Кожен поворот стегна, кожен змах рукою, кожен крок на високих підборах — це було звільнення. Лія відчувала себе сильною, бажаною, контролюючою. Це було так необхідно після візиту Рена, який змусив її почуватися викритою та вразливою. Усі думки про нього, про Міконос, про його таємниці розчинилися в ритмі музики, поступаючись місцем чистому, необтяженому руху. Вона була тут, на цій танцювальній підлозі, і ніхто не міг дістатися до неї.

***

Під час короткої перерви, коли тіло вже злегка боліло, а дихання стало глибшим, Лія дістала телефон. Екран засвітився від нового повідомлення. Це була Анна.

«Ліє! Мій вечір сьогодні твій. Готуйся, викрадаю тебе на цілу ніч!»

На обличчі Лії з'явилася широка, щира посмішка. Анна завжди з'являлася вчасно, коли їй потрібна була розрядка, і завжди знала, як підняти настрій. "Ось він, мій особистий рятівник від усіх Мороків!" – подумала Лія, відчуваючи, як тепле почуття розливається в грудях.

Лія швидко набрала відповідь.

«Окей. А ти де? Можемо зустрітися і вдень, якщо ти не зайнята. Я зараз на тренуванні, у студії неподалік твого дому. Заїду додому переодягнусь і потім Можемо погуляти.»

Майже одразу прийшла відповідь. Це було голосове повідомлення від Анни, і Лія одразу уявила її усмішку, слухаючи його.

— «О, це просто ідеально! Ти моя золота! Слухай, не витрачай час на дорогу туди-сюди. Просто після тренування одразу до мене приїжджай! Ти ж у студії? Це ж буквально два квартали від моєї квартири! Ми поїдемо по магазинам – якраз хотіла оновити гардероб, а ти мені допоможеш, бо твій смак – це щось! І тобі заодно підберемо щось новеньке. А потім у мене душ приймеш, у мене є вільна кімната, ти ж знаєш. І будемо тусити весь день і ніч! Давно ж ми з тобою нормально не відривались, Ліє! Чекаю з нетерпінням! Цілунки!» — голос Анни звучав радісно, трохи збуджено, наприкінці пролунав легкий смішок.

Лія посміхнулася. "Ось це по-нашому!" Вона одразу почала набирати відповідь.

«Зрозуміла, моя викрадачко! Окей, я вийду з тренування, тобі напишу.»

Відправивши повідомлення, Лія повернулася до тренування, відчуваючи легке, радісне передчуття. Вечір мав бути іншим. Здавалося б, дрібниця, але ця зустріч з Анною відсувала на другий план думки про Рена, хоча б на деякий час.

***

Закінчивши тренування, Лія швидко зібралася. Вона відчувала приємну втому, але думка про зустріч з Анною додавала енергії. Діставши телефон, Лія швидко написала повідомлення:

«Все, я вийшла з тренувань! Вирушаю до тебе! Скоро буду!»

Лія вже їхала в машині, коли телефон задзвонив. Це була Анна. Лія поставила телефон на гучномовець.

— Киць, ти коли вже будеш?! — одразу ж пролунав з динаміка голос Анни з нотками нетерпіння. — Я вже встигла прийняти душ і навіть приготувала тобі холодну каву! Коли ти вже нарешті будеш?!

— Ооо, холодну! Супер! Я вже їду до тебе, мені залишилося пара кварталів до твоєї квартири, так що чекай! — швидко відповіла Лія, відчуваючи, як посмішка розтягується на її обличчі.

— Окей! Я тоді тебе чекаю! — Анна радісно відгукнулася. — І не забудь припаркувати машину так, щоб вона нікому не заважала. Можеш поставити її у нас на гостьовій парковці, там її можна залишити на цілу ніч!

— Ок! — Лія вимкнула телефон, відчуваючи, як її настрій поліпшується з кожною секундою.

Не минуло й п'яти хвилин, як Лія вже стояла біля дверей квартири Анни, натискаючи на дзвінок.

Двері одразу ж відчинилися. Перед Лією стояла Анна, загорнута у красивий червоний мереживний халат, який ледь прикривав її тонку майку та короткі шорти. У руці вона тримала великий прозорий кухоль, в якому плескався Orange Cold Brew – холодний кавовий напій з апельсиновим соком та льодом. Вигляд його був освіжаючий, а запах – бадьорим.

— Моя зірочка! Ти таки приїхала! Я вже думала, що ти мене кинула заради своїх танців! — вигукнула Анна, тягнучи Лію всередину. — Проходь, проходь! Ти така спітніла, небось, після всіх своїх па! Аж сяєш! Тримай, твоя кава!

Анна простягнула їй кухоль.

— Дякую! Ти – рятівниця! Це те, що треба! — Лія зробила великий ковток, відчуваючи, як холодний напій бадьорить. — А ти як завжди, мене підганяєш, а сама ще не готова!

Анна грайливо підморгнула, а потім, сміючись, прошепотіла: — Моя кава з секретом! — Вона кивнула на кухоль. — Ой, не бурчи! Краще пий!

— Слухай, а ти приймеш зараз душ чи після торгового центру? — запитала Анна, кидаючи погляд на спітнілу Лію.