#1

      Я заходжу до якихось великих покоїв.  Мене зустрічає красивий чоловік. Він тягнеться до мене з ніжним поцілунком і проводить до ліжка.

    - Я так за тобою скучив- каже він мені в губи і накриває їх поцілунком. 

      Я закриваю очі насолоджуючись своїм .... чоловіком? і...

   Прокинулась. Промінчик світла, який падає на моє обличчя трохи дратує, але і радує. Шевелюсьі помічаю когось в кутку. 

   - З днем народженняяя теебее,- співає моя мама- Нарешті ти прокинулась, донечка.

      Матінка підходить до мене, в її руках я помічаю торт.

    - Задувай свічки і загадуй бажання,- мама сідає на моє ліжко.

      Я піднімаюсь на ліктях, загадую мандрівку до моря, посміхаюсь до моєї       найріднішої людини і цілую її. Бачу як мама похмуріє, але вона швидко відганяє   свої думки і я пробую спитати.

   - Щось сталось? Матінко, ти мені щось хочеш сказати?

   -Хочу, ти в мене стала така доросла, тобі вже вісімнадцять, сьогодні твій найважливіший бал, тож піднімайся і спускайся снідати, ми всі вже тебе чекаємо.

   Двері зачиняються за мамою, тож я підіймаюсь підходжу до шафи і дістаю мою улюблену сукню. Сукня проста вільного крою, синього кольору, але дуже мені дорога. Ельвіра ( так звати мою служницю) підходить до мене.

   Чесно кажучи Ельвіра для мене не тільки служниця. Вона моя найкраща подруга, але таємно і це мене дуже засмучує. Адже за етикетом я, донька придворного лікаря, не можу дружити зі звичайною простолюдинкою. Ех, як це сумно, адже пригнічує не тільки мене, а й Ельвіру.

   -З днем народження - каже мені подруга і допомагає вдягнутись. 

    -Дякую, люба. "Нарешті мені вісімнадцять і мої батьки знайдуть мені нареченого" - сумно посміхаюсь я.

   -Не засмучуйся пані, твої батьки тебе дуже люблять і не дозволять тобі вийти заміж за "не якісного" чоловіка. До того ж сьогодні буде свято і можливо тобі самій хтось приглянеться.

       -Так, ти права,- швидко обіймаю подругу.

   Одягнувшись я пішла до їдальні. По коридору дуже смачно пахло маминими блинчиками. Незважаючи на те, що у нас є куховарка, на кожен день народження когось із членів родини, мама готувала свої святкові млинці. Нас у сім'ї багато. Мама - Софія Миколаївна, тато - Рубен Дем'янович, я - Уляна, брат - Дамір та сестра - Варвара. Щодня на сніданок ми збираємося за обіднім столом та розповідаємо про плани на день, це наша традиція. Сьогоднішній день не виняток, але замість розповідей про плани на день мене усі вітають із днем ​​народження. 

   Коли поснідали, ми зібралися і поїхали за моїм подарунком. Подарунки батьків завжди  практичні, а оскільки сьогодні мій повнолітній бал - це плаття на свято.

   Вибравши сукню, ми вирішили прогулятися ярмарком і розбрелися хто куди. Я вирішила знайти крамницю провісниці. Коли виявила лавку з відунею, побоялася туди зайти, і вже розвернувшись, щоб знайти рідних я почула: "Даремно ти сюди прийшла"

   -Що перепрошую? - аж заципіла я.

   -Кажу ж тобі, даремно ти до мене прийшла. Дівчинко, нічого тобі сказати не можу, твоя мати приховує цей секрет у неї і випитуй- сказала мені ворожка і закрила за собою двері. А я так і не зрозуміла, що ж це таке було, тому просто вирішила не зважати.

   Покружлявши ще трохи по ярмарку я вирішила йти до карети і почекати рідних там, але чекати не довелось , через те, що всі вже були на місці, тож ми нарешті поїхали додому.