- Як ти могла приховувати це від мене?! - зриваюсь я на крик.
-Я надіялась, що ти не успадкуєш його,- мати лише дивиться на килим, наче там є щось набагато цікавіше ніж наша розмова.
-Мамо, я майже померла...- я вже не кричу, ні. Я плачу, безсило. Сльози скочуються по моєму лицю. Дивлюсь на маму, а їй наче всеодно, килим- єдине , що її зараз цікавить.- Ти мені більше нічого не хочеш сказати?
-Ти не маєш права розмовляти зі мною в такому тоні. Пішла геть в свою кімнату, завтра ми поїдемо до лікаря і він усе виправить.
-Ні, мамо, будь- ласка.
-Так, ти сама знаєш, що це дуже небезпечно! Я не хочу тобі такої долі! Ти думаєш, що я дуже сувора до тебе, але це для твого блага.
-Мамо...
-Цить, розмову закінчено, йди до кімнати,негайно!!!
#4004 в Любовні романи
#906 в Любовне фентезі
#951 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 31.03.2024