Розділ 18

Макар

- Не втомилась?

Тихо запитую, схилившись до вушка моєї коханої дівчинки, яку зараз веду в повільному танці. Вона на це згідно мугичить, й кладе свою чорняву голівку на моє плече. Від такого її довірливого жесту, мене прошиває наскрізь - Моя! Нікому не дам в образу! І не віддам нікому!

Весь вечір борюсь з тим, щоб не вхопити Олю за руку і не забрати звідси! Від її конченого брата, який весь вечір зиркає на неї. Від інших чоловіків що зацікавлено поглядають на мою дівчинку, і від нього. Від мого друга - Сергія..

Мені вистачило кілька секунд щоб згадати нашу з ним розмову дворічної давнини і співставити все.. Це вона.. Моя Оля. Саме на неї тоді так запав Сергій, що навіть був готовий кинути все, послати усіх до біса, аби бути разом з нею. Але не розрахував можливості свого тестя, як і того, наскільки вигадливою виявилась його розпещена дівчина, що не знає відмов і слова ні. 

Втрапив друг конкретно, і мені було його щиро шкода тоді, але зараз..

Я розумію чому він так запав на Оліньку - в неї неможливо не закохатись. В її щирі, нереально красиві очі. Солодкі п'янкі вуста. В її посмішку, в те світло яким вона буквально фонтанує. Її хочеться пестити, плекати і оберігати. Знаючи її родину, знаючи з її розповіді, історію відносин з сім'єю, як вона там жила - я досі дивуюсь як Оля змогла вирости такою доброю і світлою душею - і це ще більше мене в ній захоплює.

Те як ми познайомились.. Коли вона ледь не попала під колеса мого авто - я думав в мене серце стане! Ледь не посивів тоді, хоча давно вже звик до болю і страху - все таки я військовий хірург, і на той момент вже встиг побувати в гарячий точці, й на практиці попрацювати в польових умовах. Та коли побачив Олю.. Коли подивився в затуманені від болю, але всерівно дивовижно красиві очі - вже тоді зрозумів - моя. Не відступлю. Не відпущу і зроблю своєю..

І ось вона моя! Я став її першим чоловіком, а вона моєю нареченою, і я нікому її не віддам! Навіть найкращому другу, який практично весь вечір не спускає з неї очей. 

Я занадто добре його знаю. Бачу, як ховає від усіх свій погляд. Як ховає свої емоції за натягнутою посмішкою. Як керує собою, щоб ніхто не помітив як йому нестерпно вдавати щасливу пару, перед гостями його дружини. І мені з цього боку його дійсно шкода, але..

Я напевно хєровий друг, бо десь глибоко в душі щасливий що все так, тому що інакше, він би перший був з Ольою, і наврядчи її відпустив. А вона.. я не знаю чи відчувала вона до нього щось. Вона мені за нього нічого не розповідала, але ті сьогоднішні погляди між ними.. Це були лише погляди, а мене просто розїдали з середини ревнощі! 

Я ловлю погляд Сергія спрямований на нас, і мимовільно напружуюсь, притискаючи Олю до себе тісніше, й мовчки. Одним поглядом, показую йому:

Вона моя! 

Вибач друже, але свою дівчинку я тобі не віддам. Твій потяг пішов. Ти одружений чоловік, а місце поряд з Ольою тепер лише моє!

Друг.. тепер вже кум, повільно відводить погляд, наче визнає поразку, й щось сказавши своїй дружині, виходить з залу, на мить кинувши вбивчий погляд на Ігоря..

Оо, так. Тебе гнида я теж дістану! І за все те що ти змусив пережити мою дівчинку - зуби я тобі перерахую! Нехай не сьогодні, але мої кулаки з його писком таки зустрінуться! Щоб знав - зачепить Олю ще бодай раз - порву..

Пісня закінчується, а я не розтискаючи обіймів, цілую кохану в скроню:

- Потерпи ще трішки. Скоро винесуть торт, і ми зможемо поїхати до дому, де я любитиму тебе до самого ранку!

- Мм.. я б вже втекла... - те з якою невимовною ніжністю Оля дивиться на мене, розвіює усі похмурі думки в моїй голові, але й затверджує мої власницькі пориви..

- Моя.. - трохи гарчу, але стримати себе не можу, й перед тим як знову поцілувати, в самі губи шепочу - Ніколи тебе не відпущу!

______

Сергій 

Не можу...

Дивитись на них не можу - болить.. Серце.. Душа.. Все в середині на виворіт вивертається. Не можу дивитись на них.. Бачити, як Макар обіймає дівчину, що мала бути моєю.. Як вона довірливо кладе голову на його плече. Як тягнеться.. відповідає на його поцілунки.. Як шукає захисту і підтримки в його обіймах.. 

Дивлюся, а в душі така пітьма підіймається - вбивати хочеться.. Не Макара, і не Олю, а того, чи скоріше тих, через кого на місці Макара не я - цього виблядка Ігоря, і мою розбещену дружиноньку.. 

І якщо їй я зробити нічого не можу - то Ігор вже не раз отримав від мене в рило. Востаннє, коли почав хєрню городити про Олю.. Я навіть не слухав до кінця що він каже - просто зірвався з місця, і напевно не лишив би на ньому живого місця, якби не Наталя і плач їх маленького сина.. З тих пір він обходить мене десятою дорогою. І тут він зараз лише через Наталю - дав же бог сестрі такого конченого чоловіка..

Макар зараз Олю в повільному танці веде. В обійми її свої загортає.. Вона йому - наречена - а я від цього слова задихатись починаю. 

Дивлюсь на них - боляче. І не дивитись теж не можу, погляд сам до стрункої постаті чорнявої дівчини тягнеться..

Не витримую, і просто підіймаюсь щоб піти..

- Куди та зібрався? Зараз вже торт винесуть! - з притензією лізе до мене Олька, і я борюсь з бажанням послати її чим подалі

- До доньки піду..

Й не кажучи більше і слова, йду геть з залу, кидаючи вбивчий погляд на Ігоря, що аж сіріє від мого погляду..

Хмикнувши, йду до малого залу, де в колясці спить моя крихітка. Єдина дівчинка, на яку я зараз можу дивитись з любов'ю. Я не хотів її. Софія вийшла по п'яні, бо свою дружину я практично не торкаюсь, після того як почув її розмову з подругою, якій вона радила сказати своєму хлопцю що вагітна, щоб той точно її не кинув. Ще й заміж візьме. А там поки туди-сюди, то й дійсно завагітніти зможе. В неї он все вийшло...

Не скажу що я не підозрював, адже не дурний. Але підозрювати, і знати напевно - все ж різні речі.. Скандал в нас був такий що вікна в будинку двигтіли. А за пів години в будинку вже і батьки Ольги були - ну як це їх крихітку ображають.. Тільки от я себе більше ламати і шліфувати не дам.