Розділ 17

Я заклякла.. Наче завмерло все в середині, й розширеними від здивування очима дивилась на тих, хто так швидко до нас наближався.. 

Оце так зустріч - закачаєшся..

В наступну секунду, наче відчувши мій стан, Макар пригорнув мене зі спини в свої обійми, поклавши долоні на мій живіт, зігріваючи своїми тілом й даючи мені таку необхідну в цей момент підтримку, а я вдячно накрила його долоні своїми.

Серце стало калатати в грудях мов навіжене, і я просто не встигала сказати Макару що знаю тих хто зараз до нас підходить, що ми - родичі...

- Привіт друже! Вітаю ще раз з донечкою! 

Макар трохи змістив мене, притулиши до свого лівого боку, й подав Сергію руку для вітання. Посміхнувся до його дружини, а тоді повернувся до мене, підбадьорююще посміхнувшись

- Знайомтесь, моя кохана наречена Оля..

Ох бляха.. ситуація вийшла капець яка.. Хотілось просто провалитись крізь землю чи зникнути кудись, бо погляди що схрестились на мені були далекі від теплих. 

Сергій дивився так наче не вірив що бачить саме мене. В його очах майнув і одразу зник біль - наче я зробила йому боляче, зрадила, тільки от якого біса?! В нього он життя налагодилось! Он і дитинка з'явилась, то які притензії до мене?!

Дружина його дивилась на мене примружено, сканувала немиготливим поглядом, наче намагалась зрозуміти чи додам я їй проблем, але побачивши як я горнусь за підтримкою до Макара, як той у відповідь міцніше мене обіймає - схоже залишилась задоволена - я зайнята, отже їй більше не конкурентка..

Брат Ігор дивився на мене з прищуром і ледь прикритою зневагою, і лише одна Наталя, вгамувавши перший шок від ситуації щиро мені посміхнулась, й зробила крок на зустріч.

- Привіт Оль. Рада тебе знову бачити..

- І я.. - насилу вичавила з себе, скупо посміхнувшись

- Ви знайомі? - звернувся до мене здивований від цього всього Макар, з запитанням заглядаючи в очі, й я несміливо, згідно кивнула у відповідь

- Так. Ігор, мій брат..

Схоже цим я добряче ошелешила Макара, бо той різко вдихнув, а тоді перевів похмурий погляд спершу на Ігоря, а тоді чомусь на Сергія, наче складаючи складний пазл в голові..

Я звісно ще раніше розповіла коханому про відносини в своїй сім'ї, і чому я з ними не спілкуюсь, окрім батька. Та і прізвище моє Бахуринська, досить популярне в нашому місті. В мене в класі навіть хлопець був з таким же прізвищем, хоч ми й неявлялись навіть далекими родичами...

Єдине що я не розповідала йому про Сергія, вважаючи це недоречним, адже я навіть не можу назвати його своїм колишнім хлопцем. А моя перша закоханість в нього, і наш один єдиний поцілунок.. я запихнула все це чим подалі, адже він не мій! Бути моїм не може, тож я давила в собі ці почуття і намагалась його не згадувати..

- Олінька вже все готово. 

Всю цю напружену ситуацію розірвала напевне мати Ольги, яка підійшла до нас, й стала зацікавлена на усіх дивитись..

- Звісно мам, вже йдемо. Майбутні куми, ви готові?

Макар так і не випускаючи мене з обіймів, ледь їй кивнув, відірвавши погляд від чоловіків, й знову подивився на мене виражаючи своїм поглядом всю можливу підтримку і ніжність, після чого поцілував мене у скроню, й тихо прошепотів на вушко:

- Все буде добре маленька. Я не дам тебе в образу нікому! А Ігорю ще й зуби перерахую..

Останню фразу він практично прогарчав, а я міцно вчепилася в його руку..

- Не потрібно. Будь ласка, не псуй людям і майбутній хрещениці свято!

Якусь мить Макар напружено вдивляється в мої очі, а тоді згідно хитнувши головою, схиляється й залишає короткий поцілунок на мої губах.

- Тільки тому що ти просиш кохана..

Церемонія хрещення проходить в сусідньому малому залі, прикрашеному білими і рожевими кульками й квітами. Дві пари хрещених батьків по черзі тримають крихітку, яку святий отець нарікає Софією. Дівчинка практично весь час спить, і прокидається лише коли її починають роздягати щоб окунути в святу воду. Я стою збоку, й намагаюсь не звертати ні на кого увагу, хоча спиною відчуваю прикуті до мене погляди, а особливо один з них..

Не витримую і таки повертаю голову трохи в бік, натикаючись на палючий погляд шоколадних очей.. Сергій.. 

Він змінився. Дуже.

Це більше не той безтурботний, рішучий парубок з яким я познайомилась на ринку. І не той втомлений, змучений сумнівами хлопець що рік тому. Тепер на мене дивиться холодний, навіть цинічний, жорсткий чоловік, в якого на обличчі навіть натяку на посмішку не має..

В мене все в середині обмирає, коли я вловлюю усі ці метаморфози що сталися з Сергієм за цей рік, і мені чомусь від цього боляче..

Відірвати свій погляд від Сергія я змогла з зусиллям волі, лише коли коли маленька Софійка почала голосно плакати, від того що її занурили у велику чашу з водою. Перевівши погляд туди, я одразу зловила примружений погляд Макара, який схоже невідривно стежив за мною..

От дідько.  Тепер я почуваюсь ще більш паршивою ніж до цього, бо Макар точно не заслуговує щоб я зараз думала про іншого чоловіка! І це все вірно! Сергій ніколи не був моїм, навіть якщо я цього й сильно хотіла. В нього є Ольга, а тепер ще й Софія. А в мене є Макар - і я ніколи не зраджу його довіри і його кохання.

Церемонія хрещення завершується, отець Микола благословляє батьків Софійки, а я знову опиняюсь в дещо сильніших ніж зазвичай обіймах Макара, який мало не ричить мені на вухо:

- Ти моя чуєш! Я нікому тебе не віддам, і нікому не дам в образу! 

Він стрімко відводить мене в сторону, в затишний закуток і жадібно цілує, ніби таврує собою, доказуючи цим поцілунком що я лише його. Відсторонюється лише на кілька сантиметрів, аби мати можливість дивитись мені в очі, й охопивши моє обличчя долонями, ствердно, навіть повелівно так видає:

- Одружимось, і ти мені теж народиш таку ж прекрасну дівчинку! З такими ж неймовірними очима! А потім ще сина! 

Й не даючи мені навіть слова сказати, знову рішуче цілує, наче печать ставить після своїх слів.