Розділ 9

Квітень 2010

Ольга

Я гойдала на руках маленького Матвійка. Зовсім крихітка, йому лише місяць, але такий гарнюній! Майже біляве довгеньке волоссячко, малесенький як пиптик носик і шоколадні як в Наталі оченята. 

Поки гості за столом випивали за здоров'я Матвійка якого сьогодні хрестили, я люляла його на руках, й давала пити суміш з бутилочки, щоб за тим вкласти спати, а заразом дати трохи віддихнути Наталі.

Їх з Ігорем весілля було через півтора місяці після весілля Сергія, адже Наталя теж виявилась вагітною, от і вони швидше вирішили одружитись, але мене на їх весіллі не було. По перше брат сам сказав що я можу не приїздити, бо бачити він мене не хоче, та й мені самій не хотілось! Благо було чудове виправдання для усіх - в мене робота! Та й наврядчи хтось мене там справді чекав - ну і біс з ними! 

Єдина думка яка виникла, чому я б хотіла попасти на це весілля - це побачити Сергія, та я швидко її обірвала - він тепер одружений чоловік! А це для мене - табу! Тому з очей і з серця геть...

Я навіть сюди, на христини їхати боялась, але дуже вже хотілось мені побачити маленького племінника. Та і батьки вимагали щоб я була - "вже люди запитують де ти пропала!" - гарчала на мене мати.

 Я і справді стала їздити до батьків ще рідше, всього раз була, восени - речі теплі взяти. На зимові канікули я не приїхала зовсім - поїхала з друзями до їх родичів в Мукачево, і залишалась там усі святки. А от тепер лише приїхала на христини до племінника..

Гості були в сусідній вітальні, я навіть сюди чула сміх і жарти, там було чоловік двадцять, майже все рідня зі сторони Наталі, окрім Сергія і його дружини - як я почула, вони не змогли приїхати, бо бабуся Ольги вчора ледь пережила інсульт, і вони повезли її до Хмельницького в лікарню..

Зараз я була розслаблена, сиділа на дивані, тримаючи Матвійчика на руках, і тихо співала йому колискову. Раптом в вітальні почався якийсь голосніший шум, наче хтось ще прийшов, та сюди в кімнату ніхто не заглядав, тож я не знала хто саме завітав, а десь за пів години, коли Матвійко допив свою суміш, і вже солодко спав в мене на руках, двері різко розчинилися, і на порозі виник Сергій..

Від його погляду в мене аж дихання перехопило.. В ньому було стільки всього, що я просто дивилась і не могла відвести очей - він змінився...

Сергій наче змарнів і подорослішав років на п'ять.. Я не знаю як він жив весь цей час, але те що точно побачила.. він нещасливий - від чого в мене боляче стиснулось серце..

Його погляд почав блукати по мені, спускаючись до самих ніг, повертаючись назад і затримуючись на дитині в мене на руках - і щось таке майнуло на його обличчі... Наче.. наче він уявив що це наша дитина... 

В мене самої аж горло перехопило..

За мить Сергій все ж зайшов в кімнату, закривши за собою двері, і так само мовчки, тихо підійшов просто до моїх ніг. Кілька секунд дивився на мене згори в низ, а тоді закривши очі й тихо видихнувши, просто опустився сівши на підлогу й поклав свою голову мені на коліна, міцно обійнявши руками мої щиколотки..

Я не знала що робити.. Не знала що сказати.. Все це що відбувалось зараз.. Я. З ним. В одній кімнаті. Матвійко в мене на руках. Голова Сергія на моїх колінах.. Відчуття його гарячих рук що обіймають мої ноги..

Серце билось як перелякана птаха, думки губилися в моїй голові.. Що сказати.. Що зробити.. Я не знала як реагувати на цю ситуацію.

За хвилину Сергій підняв на мене погляд, а на дні його очей зібралась волога і він дивлячись мені в очі прошепотів:

- Я такий дурень... 

Ааа.. в мене самої очі сльозитись почали, серце просто рвалось з грудей, і я сама навіть не зрозуміла, коли моя долоня, що щойно підтримувала дитину під дупку, опинилась в Сергія на щоці і..

І в цей момент двері знову різко відчинилися , й в кімнату увійшов Ігор, разом з темноволосою дівчиною, яка тут же гнівно зиркнула на Сергія, а за тим її погляд що став палати ненавистю перекинувся на мене...