Розділ 7

Сергій 

Лють і щемлива ніжність - два абсолютно протилежні почуття поперемінно підіймалися в мені, поки я їхав на зустріч до друзів. Як тільки згадував Олю - серце стискалось від невимовної ніжності! Яка ж вона чудова дівчинка! Така ніжна. Красива і тендітна.. А наш поцілунок - в мене просто не було шансу встояти, і не зірвати її перший поцілунок! А від розуміння того, що саме я перший хто торкнувся її губ - хотілось літати від щастя! Яка ж вона солодка! Як солодка дозріла полуничка! Моя! Буде моєю! Як тільки з цією Ольою розберусь, яка поки що, типу моя дівчина. 

Але я нічого їй не обіцяв. Жодного разу не сказав що хочу бути з нею, чи не дай Боже що щось відчуваю - мені було просто зручно що вона є. Та й зайвих проблем від її батька не хотілось, ось і залишив все на самотік - та не тепер!

Я не хотів нічого говорити моїй полуничці. Не хотів зарання нічого обіцяти, поки ще рахуюсь в стосунках з Ольою. Та і цю дівчину ображати не хотів - так вона нав'язлива, і сама на мене вішалась - та не заслуговує скотського відношення до себе. Тому я вже написав їй повідомлення, що в вечері потрібно зустрітись - ну не буду ж я говорити їй про те, що мені тепер подобається інша, і по телефону розривати відносини...

А зараз я прямував до стадіону, де ми з друзями домовились пограти в футбол, та думав я не про гру, а про те щоб стримати себе, і одразу не накинутись на Ігоря, і не розбити йому пику до того, як він скаже причину - чому саме він тоді мені збрехав, і навіщо наговорив на сестру!

Більшість наших уже зібрались, тож підійшовши до друзів, я став вітатись з кожним, обертаючись постійно так, щоб до Ігоря підійти в останню чергу. А коли нарешті обернувся до нього, то замість того щоб відповісти на привітання, схопив його обома руками за футболку, й зі злістю дивлячись на його розгублену фізіономію прошипів:

- Якого хріна ти мені набрехав!

- Про що ти?..

- Про твою сестру! - я смикнув його на себе за футболку, притягуючи Ігоря ближче, від чого вона затріщала, а хлопці одразу кинулись до нас, щоб розтягнути й попередити бійку, та я не збирався так просто йому це спускати - Якого хріна ти наплів мені тоді що в неї є хлопець? Для чого ти це зробив?!

Якщо до цього Ігор дивився на мене розгублено, то тепер його погляд палав злістю і навіть ненавистю. Він з силою рванув назад, від чого його футболка яку я ще стискав прорвалась в двох місцях

- Бо вона не заслуговує такого хлопця! Ця сучка повинна знати своє місце, і не сунутись в компанію моїх друзів! І те що ми зараз через неї мало не побились цьому доказ! - виплюнув він.

Я не витримав, й одразу врізав йому кулаком під-дих, від чого він зігнувся вдвоє. Мене розлютило й здивувало те, з якою майже ненавистю він говорить про свою сестру.. Що Оля могла йому такого зробити, що він так до неї відноситься?! Вона ж така світла дівчинка...

- Хлопці стапе! Ну ви чого реально! - між нами протиснувся мій найкращий друг Макар..

- Я це робив заради тебе! І в тебе тепер замість неї, є чудова дівчина. А ти на якусь малолітку слюні пускаєш.. - Ігор сплюнув, й скинувши з себе порвату футболку, пішов на вихід зі стадіону..

Я ж видихнувши, всівся просто на траву - триндець якийсь..

- Сірий, що сталось то? Чого ви зчепились, а то я толком нічого не зрозумів..

Я кинув погляд на Макара, а тоді все ж підвівся. Грати в футбол зараз бажання не було жодного

- По пиву?

Друг кивнув, і ми разом рушили до місцевої наливайки, і я по дорозі став розповідати Макару що і як..

- То що ти думаєш тепер робити? - запитав він в мене, коли ми вже допивали пиво

- Та все просто - в голові я вже повністю склав майбутній план дій - Сьогодні порву з Олькою. Що там скаже її батько мені пофіг - звільнюсь та й по всьому. Що я роботу не знайду? Одне що моїй Олі ще два роки вчитись - ось тут проблема. Хоча, якщо я звільнюсь, можу поїхати до неї, і шукати роботу там, щоб ми могли бути разом!

- Схоже ти таки добряче на неї запав - по доброму розсміявся Макар, плескаючи мене по плечах - Ну давай, стратег, удачі !

Ми проговорили добрих дві години, а коли нарешті попрощались, я набрав Олю, щоб дізнатись де вона зараз і коли ми можемо зустрітись. Уявіть моє здивування, коли вона сказала що чекає мене в домі моїх батьків і в неї для мене сюрприз?!

Що вже знову ця прилипала придумала?! Щось стискалось в мене в душі. Якесь передчуття шкребло мене з середини - що цей сюрприз мені геть не сподобається! І я таки мав рацію..

В залі батьківського будинку коли я прийшов, сиділи батьки Ольги, Наталя з Ігорем і мої батьки.

Ольга побачивши мене - кинулась до мене обійнявши за талію

- Сергію! - вона на секунду щільно притулилась до мене, а тоді трішки відсторонившись, поглянула мені в очі - Я вагітна...