Розділ 6

Ольга

Ааааа... Та це просто капець!!!!

Я сховала обличчя в долонях не в змозі більше дивитись на Сергія. Як я могла таке сказати? Навіщо я це ляпнула?! Так, злість взяла наді мною гору, і я почала видавати все що думаю! Та і зараз мене майже трусило з середини від злості на усіх!

 На брата - який наговорив про мене такої брехні Сергію. На матір, яка завжди його підтримує. На самого Сергія - що ось так легко повірив, і навіть не подумав мене набрати. І навіть на саму себе, що розслабилась в будинку батьків, і дозволила собою зманіпулювати. Дозволила брату викрутити все так, щоб мене не взяли в гості, адже тоді цього всього взагалі не було б..

- Оль..

Я завмерла коли відчула руки Сергія на своїй спині.. Що.. що він робить?..

- Оль.. - його гарячі долоні піднялись моєю спиною до плечей і лягли на шию, від чого шкіра одразу вкрилась сиротами - Маленька поглянь на мене..

І так він це ніжно попросив, що я таки підвела голову, одразу провалюючись в його глибокий шоколадний погляд..

- Пробач - Сергій продовжував тримати свої долоні на моїй шиї, а великими пальцями став ніжно водити по моїх вилицях - Пробач що повірив.. що не подзвонив..

Його очі блукали по моєму обличчю, а тоді затримались на моїх губах, від чого їх стало немов поколювати...

Сергій став повільно нахилятися до мене, даючи зрозуміти що зараз буде.. даючи усвідомити, і прийняти рішення чи хочу я цього майбутнього поцілунку.. А я навіть ворухнутись не могла. Все немов завмерло з середини від передчуття першого поцілунку..

- Я вже є! 

Веселий голос Наталі вирвав нас з цього романтичного моменту, й я одразу відсунулась від Сергія, а він опустивши голову тихо вилаявся..

Наталя дивилась на нас розширеними від здивування очима, чудово розуміючи що тут мало щойно статись, а я відчула як збентеження і сором заливає мені обличчя.. У-у-у капець..

Треба тікати! І то швидше! Дідько, в мене ж потяг! Я одразу підвелась зі стільчика

- Добре що ти прийшла - звернулась я до Наталі - Мені вже потрібно йти. Ще до вокзалу доїхати. 

Я протиснулась між Натальою і столиком, підхоплюючи свою дорожню сумку, та не встигла закинути її собі на плече, як Сергій перехопив її в мене з рук

- Я тебе проведу! - безапеляційно заявив він, й одразу повернувся до сестри - Дякую за футболку. Побачимось в вечері.

А.. Ого.. я навіть розгубилась на мить, а Сергій просто взяв мене за руку, й повів на вихід з ринку. Він наче той криголам розсікав собою натовп, й впевнено вів мене вперед. 

Як тільки ми вийшли з території ринку, Сергій став йти поруч зі мною, так і не випускаючи мої пальчики зі своєї долоні. І це було так приємно! Ось так просто йти з ним поруч, тримаючись за руки, що в мене аж дихання забивало..

Спершу ми обидва мовчали, кидаючи один на одного косі погляди, а тоді

- Коли в тебе потяг?

Я навіть здригнулась від трохи різкого запитання, наче Сергій сердився на щось

- Трохи меньше як за годину

Він нічого не став відподповідати, лише коротко кивнув. Ми вже були біля зупинки, й зупинившись, Сергій поставив мою сумку на землю, знову пильно дивлячись на мене, а я відвела очі в сторону - якось бентежно я почувалась під його поглядом..

- О, мій автобус.. - я навіть легше видихнула, коли з потоку автомобілів до нас звернув жовтий "Богдан"

Я підхопила свою сумку й перевела погляд на Сергія, і трохи знітилась - треба напевно щось сказати..

- Була рада познайомитись..

- Оль.. - він якось дивно дивився на мене, тож я завмерла в очікуванні що ж він мені зараз скаже - Вибач ще раз що все так вийшло.. Я з цим розберусь, добре?

Розбереться? З чим? Чи з ким? Якщо він влаштує допит моєму брату - то знаючи Ігоря, в кінцевому рахунку всерівно я винною опинюся.

- Сергій, я прошу..

Та він не дав мені договорити, в секунду опинившись переді мною. Його одна руках лягла на мою талію, а інша торкнулась губ змушуючи моє серце завмерти..

- Я все вирішу - Сергій дивився просто на мене, блукаючи поглядом по моєму обличчю й спиняючись на губах..

Мить, і його губи ніжно торкнулись моїх. Легко, немов пір'їнкою погладили, а тоді, очі в очі, і в наступну секунду Сергій поцілував мене по справжньому! М'яко, але впевнено накрив мої губи своїми, пестячи їх язиком, поки я не відповіла, і він одразу поглибив поцілунок, проникаючи в мій рот й зриваючи з губ перший стогін..

- Солодка.. - про хрипів Сергій дивлячись на мене так, що аж ноги підкошувались.

Водій автобуса посигналив, даючи зрозуміти що він вже відбуває, і Сергій одразу мене відпустив

- Побачимось маленька..

- Бувай..

Кинувши на нього ще один погляд, я швидко увійшла в середину автобуса, займаючи вільне місце біля вікна, й дивлячись крізь нього на Сергія, який теж не зводив з мене очей.

В душі все переверталось від маси почуттів, а губи ще горіли від його поцілунку..  Мій перший поцілунок.. і він був прекрасний! Саме такий як я мріяла..

Ще побачимось.. ці слова зараз перевертали все в середині, адже я прекрасно розуміла що побачимось ми ще далеко не скоро, адже в мене поки що навчання, а на літо я працюватиму, тому побачимось ми хіба що аж в вересні.. Від усвідомлення цього, вперше мені хотілось залишитись вдома. Нехай під шпильками брата і вічним невдоволенням матері, але щоб поруч був він...

Я тоді ще не знала чим закінчиться цей вечір.. І що наступна наша зустріч буде більше ніж за пів року..