Розділ 5

Сергій 

Красива.. 

Капець яка красива! 

Це була перша думка яка сформувалась в моїй голові коли я різко відсунув ширму і побачив Олю...

А очі які! Синьо-зелені, з золотими вкрапленнями біля зіниць.. нереальні просто...

Я тупо залип розглядаючи її миле, ще трішки по дитячому кругленьке обличчя. Високий лоб прикритий косим чубчиком, рівні брівки, рівний носик і в міру пухкі губки, які зараз трохи збентежено посміхались..

Така чарівна, особливо коли посміхається і трішки червоніє. Але її очі, це просто щось..

Я знову на коротку секунду перехопив її погляд, але вона швидко їх відвела, і не встиг я сказати бодай щось, як Оля сказааши що поспішає, швидко кудись пішла..

Я було хотів за нею рванути, та згадав що я бляха босий, бо щойно міряв куплені джинси, та ще й одягнений в футболку яку ще не купив в сестри..

Навіть розгубився на мить не знаючи як діяти, а тоді нарешті згадав що Оля щойно сказала, що за пів години повернеться.. 

Я тебе дочекаюсь мала! І ми таки поговоримо! І ти мені все пояснеш! А ще..

- Агоов?!  - Наталя стала махати переді мною руками - Земля викликає Сергія!!! Прийом?!

Мати і Наталя дивились на мене запитально і здивовано, бо схоже я просто завис..

- Ти що запав на Олю? - пирхнула сестра посміхаючись, а я одразу стрельнув на неї попереджуючим поглядом, адже поряд стоїть мама!

- Гарна дівчинка. - сказала вона - Мені сподобалась. А в Сергія своя Оля є. Правда син?

Я лише криво скривився на це питання. Є поки що, відкараскатись від неї тільки не можу - пристала до мене як банний лист, ще з тих пір як познайомились. Я тоді й не розумів толком що до чого - п'яний добряче був. А на другий день прокинувся з нею в одному ліжку, та ще й в неї в дома.. А тут і батьки її! І тато в неї, не хто зна хто, а сам директор заводу на якому не тільки я працюю, а й мої батьки. Так ще й ця, взяла мене представила їм своїм хлопцем - і як хочеш викручуйся!

Батько в мене головний інженер, мати технолог на виробництві - скажи я зараз Тарасу Михайловичу, про круту вдачу якого вже легенди по заводу ходять, що то я по п'яні його дочку жучив, і все - вважай усі безробітні..

Та і Оля була нічого така, розбещена трохи - все ж одна дитина в родині, але на мене запала так що хрін відкараскатись. Проте й я не особливо старався - гарна ж. Та й ліжку нічого, то чому б і ні? Але все це було до того, як я щойно побачив сестру Ігоря...

- Сергій, то що, футболку цю береш? 

Вирвала мене з думок мати

- Так, беру. - я швидко зняв з себе футболку, й віддав матері - Віднесеш до дому, добре. Бо я зараз до друзів. 

Мені потрібно було спровадили маму, щоб я міг поспілкуватись з Ольою коли вона прийде. А ще мені допомога Наталі потрібна!

Щойно мати зникла з поля зору між палатками, Наталя одразу розвернулась до мене, й примруживши очі запитала:

- Що між вами з Ольгою? Я бачила як ти на неї дивився! І вона теж до речі, навіть почервоніла! Ви точно знайомі! Розповідай!

Я зітхнув, і сівши на розкладний стілець поруч Наталі, став розповідати про наше з Ольгою знайомство по телефону, і чим все закінчилось. Коли я закінчив свою розповідь, Наталя сиділа нахмурена..

- Дивно це все.. Я не чула щоб Оля з кимось зустрічалась. Ігор мені нічого такого не розповідав, та й щось мені не віриться щоб Оля, навіть якби в неї і з'явився хлопець, то вона без дозволу батьків привезла його до дому. Та і Ігор.. - сестра якось важко зітхнула, й відвела очі - Загалом в них не дуже хороші відносини з Ольою...

- Ти хочеш сказати що він мені збрехав тоді?! - мене аж підірвало від однієї думки про це, бо якщо це так, тоді я... Блять, тоді я триндець як завинив перед Ольою. Але ж я не думав що щось подібне може бути..

Зробивши кілька кроків по палатці, я знову впав на стільчик

- Що тоді мені робити? - я з надією подивився на сестру

- Поговори з нею. Спитай що і як. Поясни свою поведінку, а далі вже побачиш по ситуації..

- Привіт ще раз..

Почувши м'який, ніжний і трохи збентежений голос Олі я одразу підняв на неї очі..

- Привіт... - відповіли ми одночасно з сестрою.

Вродлива.. яка ж вона вродлива. Чарівна. А ці очі.. - я б дивився в них вічність..

Все таки повезло мені з сестрою! Поки я знову залип на розгляданні цієї дівчини, Наталя швидко втекла в туалет залишивши нас на одинці.

Я бачив як Оля розгубилась, як рум'янець залив обличчя, і щоб вона зараз не втекла, обережно схопив її за пальчики, щоб потиснути руку для знайомства

- Ну що, нарешті познайомимось? Сергій.

Оля підняла на мене свої нереальні очі, й ніяково посміхнулась:

- Оля..

Я посміхнувся до неї. Не міг не посміхнутись! Оля теж посмінула та мені, проте майже одразу ніяково відвела очі..

- Тоо.. як в тебе справи? Як навчання? - я запитав перше що прийшло в голову, аби швидше пройти цей етап конфузу, коли тільки починаєш спілкуватись і почуваєшся трохи ніяково і не зручно..

- Все.. - Оля сідає на стілець де щойно сидів я сам - Все добре. Починається сесія. Екзамени. А ти.. як в тебе справи? Як робота?.

- Роба як завжди. А справи.. - я пильно дивлюся на Олю, аж поки вона не підіймає на мене свої очі, і я говорю що відчуваю - Я сумував за нашими розмовами.. Чому ти тоді не приїхала?

Оля аж дихання затримала від моїх слів, але погляд не опустила, я там зараз була така буря емоцій, що мені самому аж дихання забило..

- Не приїхала, бо Ігор сказав мамі не брати мене. І подзвонити не могла - бо гроші на рахунку закінчились. А ти?! Ти чому мене не набрав? Чому не взяв трубку коли я дзвонила тобі на наступний день? Чому..

В цей момент до палатки підходить покупець, і запитує за товар що лежить на прилавку. Оля одразу відповідає їй що продавець відійшла і от-от повернеться, а я ледь втримую злість в собі. На Ігоря - що нагородив мені брехні. На себе - що повірив. Що сам не подзвонив! А ще в мене питання до тієї Ольги - бо я не бачив пропущених в себе на телефоні, а це може означати лише те, що поки я спав в неї в дома, вона скинула виклик і видалила дзвінок зі списку вхідних викликів...