Розділ 3

Ольга

Сорочка Ігоря знайшлася в нього в шафі, на самій верхній полиці, куди я в житті не лазила, адже навіть щоб дістатись туди мені потрібно було поставити стільчик! Отже він це сам зробив і впевнена що навмисно це все провернув, що б знайти до чого причепитись і мене не взяли з собою в гості. Він точно зрозумів що вчора я говорила з Сергієм, і зробив все, щоб не дозволити мені з ним побачитись..

Від усвідомлення цього стало дуже прикро і боляче.. Образа душила мене з кожною секундою все більше, змушуючи ненавидіти власного брата..

А найбільш прикро було за те, що я навіть не можу подзвонити до Сергія і розповісти чому я не зможу приїхати, адже в мене немає грошей на рахунку, і поповнити його не можу, бо батьки ще не дали мені грошей..

Я навіть до батька підійшла, щоб попросити його дати мені грошей щоб купити картку для поповнення рахунку:

- Тату - я заглянула в батьківську спальню, поки мама була в ванній - Можеш дати мені грошей щоб поповнити рахунок? Будь ласка!

- Навіщо вони тобі сьогодні? Завтра будеш повертатись на навчання тоді дам.

- Але тату..

- Якщо щось хочеш вже зараз, запитуй в матері.. - відмахнувся він від мене продовжуючи біля дзеркала зусереджено зав'язувати краватку..

Я проковтнула образу і сльози й вийшла з їх кімнати - а на що я власне розраховувала? Батько дуже рідко йшов наперекір матері, а до неї звертатись зараз взагалі немає сенсу..

Брат задоволений своєю витівкою лише єхидно посміхався, а мене немов душила з середини образа на нього і матір. 

За що? Чому вони так до мене відносяться?! Певний час я навіть думала що можливо я їм не рідня? Підкинута.. Чи може я народжена від коханки батька на якого так схожа, і саме тому мати мене не любить.. Але в моєму свідоцтві про народження вказані саме їх імена, та й навряд чи брат не тикнув би мене носом в це, якби я дійсно була їм не рідною..

Коли вони нарешті поїхали, я безсило опустилась на диван в залі й прикрила очі. В душі зіяла порожнеча, а з прикритих повік тихо текли безсилі сльози..

Пізніше я піднялась до себе в кімнату і просто впала на ліжко - не хотілось нічого.. Ні святкових страв, ні йти гуляти. Я лише стискала в руках телефон, в надії що зараз до мене подзвонить Сергій, і я розповім йому що сталось, а тоді ми домовимось десь зустрітись..

Та телефон мовчав.. і через годину, і через дві...

*

Сергій 

Я не міг дочекатись коли нарешті приїде родина Ігоря. Ну насправді я чекав саме на Олю - дуже вже мені сподобалась ця дівчина. Вона була така миленька на фотографії, що я таки не втримався і тихо свиснув її номер в телефоні Ігоря.

Мені сподобалось з нею спілкуватись. Ще десь в чомусь трішки наївна, проте дуже щира, цікава і безпосередня. А голос в неї який - легкий, ніжний, наче музику слухаєш! Я так чекав на її прихід, що як тільки через вікно побачив що в наш двір увійшов Ігор, перший вискочив на вулицю

- Привіт! - я подав руку для привітання Ігорю, а сам вже шукав очима Олю, але її не було..

- Привіт друже. Знайомся, це мої батьки.. 

Далі почалось офіційне знайомство, вийшла Наталя і мої батьки, а я все чекав моменту щоб запитати де ж Оля, відчуваючи як наростає в мені образа на неї що не приїхала. Тільки чому?!

Та мене з цим питанням випередила моя мати:

- А де твоя сестра Ігорю? Чи вона не приїхала на свята?

- Приїхала - відповіла замість нього його мати Валентина - Та видно в дорозі прохолола, заступилась, тож залишилась в дома..

Дивно.. я ж вчора з нею говорив, наче ж нормальна була, а тоді я побачив як скривився й закотив очі Ігор, і я зрозумів що його мати бреше, тож відвів його на два кроки в сторону

- А насправді де вона?

Сергій ж хмикнув і криво посміхнувся:

- Та все з нею добре. Просто приїхала не сама, а привезла з собою свого хлопця. Вона ж не знала про те що ми на заручини до вас приїдемо. Посварилась з мамою, бо вона з нами його брати відмовилась - ну куди на родинну зустріч брати чужого хлопця, от і осталась з ним в дома..

Образа на Ольгу затопила мене просто з головою. Ну приїхали! Я тут її чекаю, а вона з якимось хлопцем приїхала. І ні слова мені про нього не сказала? Чому раніше не зізналась?! І мене проігнорувала, й навіть не подзвонила вчора в вечері як обіцяла!

Хотілось одразу набрати її і висказати все що я в даний момент про неї думаю, але мати покликала усіх за стіл, тож я плюнувши пішов зі всіма.

Не захотіла, ну й не треба!

Намагаючись заспокоїти неприємне відчуття в душі від її такої собі зради, я пив горілку повними чарками на рівні з батьками, й потрохи мене відпустило. А коли ми усі вийшли на перекур, Ігор сам завів за неї мову:

- Олька наче не погана дівчина, та в голові в неї ще вітер. Та і що з неї взяти, ще ж мала зовсім! Їй ще тільки в коледжі вчитись два роки, а там ще й універ... Добре що хоч хлопця собі знайшла зі свого курсу, а не когось з колишніх однокласників, а то що ж це були б за відносини на відстані, коли вона сюди приїздить лише раз на два місяці.

Я розумів що говорить він все вірно, а тому мовчав, лише дивився десь в сторону, раз за разом підносячи до губ сигарету, й затягувався гірким димом, приглушуючи неприємні почуття в собі.

- А таким як ми то взагалі нема сенсу до цих малоліток потикатись - вів далі Ігор - Нам секс щодня потрібен, а до них і лізти не можна. Та й знову ж таки, який секс коли вона хрін знає де?..

Все це так. Я був згоден з кожним словом Ігоря, просто сильно зачепила мене його сестра. Мені подобалось з нею спілкуватись, і я навіть думав про те, що в майбутньому ми могли б бути родичами в квадраті, але.. Може все це й на краще?..

Решта дня пройшла спокійно, а в вечері ми з Ігорем і Натальою поїхали в бар. Та мене все рівно не полишали думки про Олю, тож я добряче так набрався, а потім до мене підсіла дівчина віддалено схожа на її фото..

- Привіт, познайомимось? - досить гарненька, тож чому би й ні..