Сім'я та гості сіли за стіл у вітальні, тільки Ян стоїть, він схрестив руки на грудях.
- У світі існують перевертні, це не казки і не вигадки. Твій рідний батько, Вероно, був перевертнем. Він загинув у бійці з іншим перевертнем, а ішні вирішили, що це твоя мама винна, бо у них є прикмета, що зустрічатися із людиною до смерті.
- Тобто, перевертні вирішили мститися через прикмету? Якась дурня.
Вероніка аж руками сплеснула.
- Вони хотіли помститися їй не за це, а за те, що це вона направила перевертнів один на одного. Тому вони її убили. Хотіли й тебе убити, але ми із Олесею тебе сховали. Тепер вони тебе знайшли.
Дівчина опустила голову й накрила лоба правою рукою.
- Та ви з глузду з'їхали, немає ніяких перевертнів, а Ростислав і Сніжана хороші фокусники. Не хочу нічого слухати.
Після того Ян вийшов із кімнати.
- Мені треба усвідомити все це. Ви мені вибачте, але я піду у свою кімнату.
Після цього Вероніка підвелася й вийшла з кімнати, піднялася на другий поверх, замкнула двері зсередини, сіла на ліжко й почала плакати. Їй дуже важко усвідомити, що все це правда.
У вітальні сидять дві жінки й двоє чоловіків.
- Ваші діти усвідомлять усе, у Мар'яни і Максима теж була така реакція, коли ми повідомили, що перевертні, - розповіла Сніжана.
Максим і Мар'яна прийомні діти Ростислава і Сніжани.
- Нам уже пора іти, - сказав Ростислав.
Після цього друзі попрощалися, чоловік і жінка пішли, а Олеся і Констянтин сумно перезирнулися.
- Завтра не будемо згадувати про цю ситуацію, хай діти спочатку все усвідомлять, - сказала Олеся.
- Я згоден, ходімо поїмо.
Чоловік і дружина узялися за руки і повільно зайшли у кухню, кожен про щось задумався.