5

Після школи Ян прийшов зі школи, він побачив Вероніку біля дверей.

- Привіт, Вероно. А що ти тут робиш?

 - Мама і тато просили мене вийти на вулицю і дочекатися, поки ти прийдеш із роботи. Навіщо це потрібно не пояснили. Вони останнім часом якісь загадкові.

- Сестричко, може вони тебе вирішили вигнати, а поки ти тут стоїш збирають твої речі?

Ян розсміявся, а Вероніка навіть не посміхнулася.

- Може, вони твої речі збирають, адже просили, щоб ти не заходив поки що у будинок. 

Янові не сподобалася іронія у голосі сестри.

Раптом у прочинені двері вийшло двоє вовків, один білий, а інший сірий. Брат і сестра аж підскочили, Вероніка почала тікати, Ян теж. Раптом вовки вискочили наперед і стали змінюватися. Вероніка заклякла на місці, а Ян відбіг на таку відстань, що не бачив як змінилися вовки. 

- Як таке можливо?

Замість вовків перед дівчиною стоять чоловік і жінка. Раптом до неї підійшли Олеся і Констянтин. 

- Знайомся, це Сніжана і Ростислав, наші з татом друзі. Вибвач, що вони тебе налякали, ми хотіли, щоб ви з Яном нам повірили, тому попросили їх показатися вам у вигляді вовків і перетворитися, - пояснила Олеся. 

Вероніка не знає, що на це сказати, тому просто притулилася до мами. Хоч вона і дізналася недавно, що Констянтин насправді її дядько, а Олеся тітка, але вона вважає цих людей своїми батьками, бо вони її виховали. 

- Що тут відбувається? Куди поділися вовки? - запитав Ян, коли підійшов.

- Ось вони, перед тобою, це вовкулаки Сніжана і Ростислав, - відповіла Вероніка. 

- Сестричко, ти дурману наїлася?!

Раптом Ростислав перетворився у вовка і назад.

- Це що, якийсь гіпноз? 

Хлопець аж брови підняв і недовірливо на всіх поглянув.

- Так, ходімо всі у будинок, нам треба поговорити, - сказав Костянтин. 

Усі пішли у будинок. Чоловіки спереду, Сніжана, Вероніка і Олеся позаду них, дівчина обнімається з матір'ю.  А Ян іде позаду усіх. Так усі й зайшли у будинок і попрямували у кухню.