Приховане
4
Вся сім'я зібралася у великій вітальні, розпалили камін, п'ють чай.
- Вероно, ти нам не рідна донька. Цей будинок твій згідно закону, він дістався тобі від мами. Її звали Поліна, вона була моєю сестрою. Перейшла дорогу вовкулакам, вони її убили, коли тобі було два роки. Тепер вони шукають тебе, щоб помститися, ми утекли, для того, щоб тебе не знайшли. Коли твою маму убили, ти була у нас, на щастя.
Про це все розповів батько Вероніки.
- Чекайте, які ще вовкулаки? Їх не існує. Моя справжня мама померла, а батько утік просто, - сказала дівчина.
Вероніка переводить дуже швидко очі з батька на матір і навпаки.
Ян робить теж саме, у нього аж права брова піднялася.
- Тобто, ми переїхали через якихось міфічних істот? Мені таке було важко навіть уявити. Я іду спати.
Хлопець різко піднявся з крісла і побіг сходами на другий поверх.
- Мамо, тату, чекаю, поки ви розкажете мені правдиву історію. Добраніч.
Вероніка підвелася і побігла у свою кімнату, теж на другий поверх. Олеся і Констянтин перезирнулися і тяжко зітхнули.
- Потрібно довести нашим дітям, що ми кажемо правду, - сказала жінка.
- Потрібно, безумовно. Але як?
- Я маю одну ідею, отже, слухай, усе ми зробимо, завтра, коли Ян прийде зі школи.
Констянтин розповів свій план, Олеся погодилася з ним, вона подумала, що завтра їхні діти змінять свою думку про існування вовкулаків.
#1575 в Фентезі
Відредаговано: 21.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
