3

Вероніка прийшла додому, її мама наліпила вареників з капустою та картоплею. Дівчина пообідати, потім пішла у свою кімнату. Вона весь час думала про слова, які сказав Леонід Миколайович. Вона намагалася їх забути, але не змогла. 

Уночі дівчині знову наснився кошмар: тепер вона біжить не лісом, а нічним містом, коли пробігає повз міські ліхтарі, вони гаснуть. 

Раптом на Вероніку напав вовк, вона закричала.

- Замовкни! Ти не доживеш до літа! - вовк перекривав дівчину. 

Дівчина закричала дужче і прокинулася, почула, що у двері її кімнати стукають, встала з ліжка і відчинила, побачила батьків і брата. Мама і тато дивляться на доньку занепокоєно, а Ян схрестив руки на грудях. 

- Знову ти кричала, заважала мені. Я ж казав, щоб ти вночі була тихою!

- Яне, Верона бачить кошмари і не може себе контролювати, - сказала мама.

- Я ж казав, її треба в психіатричну клініку покласти.

Батько дивиться на сина так, ніби готовий його підпалити очима, для Яна цей погляд зрозуміліший за слова. Хлопець зайшов у свою кімнату і гучно закрив двері, аж картина, яка висіла на стіні упала.

Мама перевела на доньку погляд, сповнений тривоги і співчуття.

- Донечко, зайдімо у кімнату, розповіси, що тобі приснилося.

Батьки і донька зайшли у кімнату, вона сіла на ліжко, а батьки навпроти, мама у пуфик, а тато на стілець. Вероніка розповіла свій сон у деталях.

- А у тебе не з'являлися нові знайомі чи в університеті нові одногрупники? - запитала мама дівчини.

- Ні, ні друзів, нових, ні одногрупників.

- А, може, в університеті є хто новий? - запитав батько Вероніки.

- Недавно до нас перевівся новий викладач, Вовк Леонід Миколайович. 

Після цих слів Олеся і Констянтин перезирнулися. 

- Зранку ми їдемо звідси, - сказав Костянтин. 

- Але куди? Чому? Як же я буду в університеті навчатися? І Ян у школі? Як же ваші роботи?

- Ми переведемо тебе в інший університет, а Яна в іншу школу. А звільнимося ми з татом у зв'язку з переїздом, два тижні відпрацьовувати не потрібно буде, а роботи ми знайдемо нові.

- Але серед семестру це неможливо! А роботи ви дійсно знайдете.

- Кирило Кирилович про усе знає й піде нам назустріч! Або переведемо тебе на заочне навчання, іспити складеш дистанційно, - швидко поговорила мама.

- Що відбувається врешті - решт?!

- Коли будемо і безпеці, ми тобі усе пояснимо! Збирай речі! У нас мало часу!  - прокричав Констянтин і паралельно постукав у двері кімнати Яна.

До ранку ніхто не спав, речі збирали, Вероніка і Ян були здивовані й налякані одночасно. Зранку відбувся переїзд, Констянтин зателефонував своєму другові, у нього є грузова машина, він вивіз сім'ю у село, будинок непоганий. До речі, цього друга діти Констянтина ніколи раніше не бачили. Тепер, коли вони влаштувалися і було уладнано всі формальності, брат і сестра чекають на пояснення від батьків.