2

Зранку Вероніка прийшла в університет, залишила верхній одяг гардеробній, а сама піднялася на другий поверх.  В аудиторії присутні вісімнадцятеро студентів, включаючи саму Вероніку. Двоє відсутні, староста групи Мар'яна та її хлопець Віктор. 

Дівчина сіла біля подруги Емми.

- Привіт, Вероно. Ти готова до пари?

Вероніка ствердно кивнула. 

- Це добре, бо до нас перевівся із сусіднього університету новий викладач, Вовк Леонід Миколайович, він дуже суворий, мені про нього розповідала двоюрідна сестра, яка там навчається. 

В аудиторію зайшли Мар'яна і Віктор, вони тримаються за руки. Сіли поруч, найближче з усіх до кафедри. Вона запитала, хто відсутній, потім відвернулася від одногрупників, задоволена тим, що відсутніх немає. 

В аудиторію зайшов викладач, представився і почав вести лекцію. Вероніці здалося, що вона його десь бачила уже, тільки не може пригадати, де саме. Потім подумала, що містом ходять люди й інколи можуть бачити одні одних, але не дуже звертати увагу.

Він має середній зріст, чоловік худорлявий, у нього густе волосся, темно - сірого кольору, Вероніка подумала, що скоріше за усе, викладач його підфаобовує, у нього сірі очі. Одягнений він у темно - синій, погано пограбований піджак і у такі ж брюки. 

Після пари всі виходили із аудиторії, Вероніка почула слова Леоніда Миколайовича:

- Не всі доживуть до кінця семестру.

Поки дівчина виходила, відчувала прискіпливий погляд викладача на собі.