Розділ 5

- Якщо всі дівчата  стають такими,  як моя сестра, перед весіллям, то я точно одружуватись, бррррррр, — скривила я гримасу, — навіть закохуватись не хочу.

Я прикрила очі, і за кілька днів вперше зітхнула з полегшенням. Столик, який обрала подруга, стояв біля вікна під кондиціонером.  І прохолодний потік повітря підняв мій настрій на кілька поділок верх.  Але пожалітися, на свої біди подрузі, це святе, тому я продовжила.

— Лєна, ти уяви, я тиждень проходила з нею, по всіх весільних салонах. - тяжко видихнувши, промовила я.

 — Тиждень, і я зрозуміла, чому вона не бере свого Ігорчика з собою, якщо він побачить її в такому стані, то його тільки й бачили. - жалілася  я подрузі.

 - Боже, чому ти забираєш в неї останні мізки, я ж так ніколи не викурю її,  зі своєї кімнати. - тут подруга не витримала і заперечила.

- Ти чого, це ж так романтично, все організовувати, уявляти , який це буде ідеальний день, коли ти вся в білому, йдеш до нього,  а навколо тебе все як у казці, і ти розумієш,  що ось, твій ідеальний день, — Лєнка говорить це на одному видиху, і дивиться замріяно у вікно, де час від часу проїжджають машини.

- О, як я хочу, щоб і в мене це колись було, —  вона  тяжко видихає.

Я подаю знак офіціанту , він підходить і дуже швидко приймає замовлення. Подвійне лате  для мене та капучино з тирамісу для Лєни  , приносять дуже швидко. Можливо це тому , що ми постійні клієнти,  чи тому, що в спекотний день кав'ярня порожня , адже в такий день всі намагаються втекти з міста, якомога далі, до річки чи в паркову зону. І тільки ми готові сидіти тут, під кондиціонером і жаліти себе.

 Оленка давно закохана в мого брата, я її, як дівчина розумію , навіть я не можу не погодитись, що Орловський Нікіта, Нікітос , як його величають,  не дуже адекватні друзі , симпатичний , ну якщо не лукавити, то красивий, харизматичний хлопець, і навіть не дивлячись на те , що я його сестра , я  це знаю. Як і знаю,  що він не для Лєнки, там вже є гарем, моїм братцем з розбитих сердець , тому я точно не можу дозволити, щоб було ще одне . Тим більше я знаю, як мій брат швидко втрачає інтерес. І чим ясніший інтерес дівчини до нього, тим швидше вона  йому набридає. Хоча можливо і він таємно від усіх страждає від нерозділеної симпатії, я подумки закотила очі,  хоча про що я , це ж Нік. Для нього страждати,  це коли з вечірки пішов один, і не зміг нікого принизити. Я люблю його, але і я помітила як змінився мій братик,  коли пішов в універ, йому тепер не має діла навіть до мене. Коли ми в школі вчилися,  були завжди разом, в школу зі школи, компанії друзів які були поєднані нами, його так звана "братва" і мої дівчата, а потім все зникло. Він і я , навіть в одній квартирі, можемо за цілий день лише пару фраз одне одному кинути. 

Так, він точно не для неї! Але їй,  я це не скажу,  адже що я в цьому розумію, я ніколи не закохувалась, нікого не ревнувала, нікого не кохала, і навіть ніколи цього не бажала… Але моя внутрішня злюка , як на зло, підкинула спогади чотирирічної давності.

-Ні  , — махнула я головою, і навіть не помітила , що вимовила це вголос, лише здивований погляд подруги, повернув мене в реальність, який промовляв "що"?

-Кажу, ні , потрібно розвіятись, Олег пропонував на вихідних, піднятися на ту висотку, що у  Сихівському районі , ти як , з нами?? - я перевела погляд за вікно,

Треба розвіятись, і можливо настрій підніметься,  і не буде все так дратувати. Лєнка теж дивилась у вікно.

 - Угу, І помремо ми молодими та красивими, ти вже зовсім здуріла там 27 поверхів, ти хоча б розумієш?? -Подивилась  на мене, як на божевільну,  а я лише посміхнулась, вона піднялася з нами лише раз, і ще в класі восьмому, і то був лиш дев'ятиповерховий будинок  , і більше її затягнути з нами  не вийшло,  можливо це і на краще, адже має хтось бути  адекватний у моєму оточенні , як каже Ліка. 

Ми ще довго сиділи, і навіть повторили замовлення , але більш не повертались,а ні до тем кохання чи мого сімейства. З Леною ми дружимо з раннього дитинства і тільки вона, напевно, і знає мене справжньою,  і тільки нам двом, можна просто мовчати, щоб сказати головне. Як там кажуть:" твоя людина- це та з якою тобі не потрібно слів. Коли ваші душі говорять." Чи то про кохання, а  не про дружбу, але наші душі з Лєною розмовляють, нам не потрібно говорити в голос,  ми все й так розуміємо. І тиша, для нас це - комфорт. Тому ми й любимо це місце, тому ми вже понад 15 років разом. Наші батьки подружились коли нам було , по два, а може і не було два рочки. Один садок, одна школа, клас , парта, і далі універ, теж один на двох. Мені взагалі, іноді здається , що вона моя ще одна сестра, яку просто виховують інші дядя і тьотя,  а не мої батьки. Я знаю, що і для неї, я теж як сестра, хоча у своїй сім'ї вона єдина дитина. Вийшовши з кав'ярні, ми ще трішки погуляли літнім містом, хоча в таку спеку, здавалось, що всі виїхали з нього, вулички були пустими. Іноді на зустріч нам проходили люди: то поспішаючи на ходу допивав свою каву, молодий чоловік;  он по бруківці , цокаючи каблучками,  пробігла молода панянка, а там на лавці, біля будинку сиділа дітвора, яка, як і ми ,застрягла в місті в таку спеку.

- А знаєш, можливо я і піду з вами , — промовила подруга, — можливо це літо, саме для таких божевільних вчинків, — говорила вона , поглядаючи вперед, і навіть хода її стала повільнішою —  адже вже у вересні , не буде часу , ні на щось божевільне, ні на романтичне, ні на мрії, які були ще зі школи, — вона перевела на мене погляд, і я зрозуміла , знову Нік, мій братець, і тут не залишає її думок. - тому так, я піду з вами, і якщо мені й судилось вмерти, то краще і не придумаєш, як політ з тридцятого  поверху.  -  промовила вона, трішки задумавшись.