4

Частинка четверта

-Прокидайся! - крикнула Оля, розчісуючи своє біляве пухнасте волосся гребінцем.
-Га? - з сонним подивом мовила я 
-Запізнитися хочеш? 
-Куди?
-Хахах, вона ще запитує. Жартівниця ти, Женю.
-Я Євгенія.
-Так-так, звичайно.
-Серйозно, куди ми?
-На навчання, сонько.
-Що? Бляха, я проспала!
-Не проспала, ала якби не я, ти б спала далі.
-Окей, дякую, Олю.
-На здоров'я!

Після пар.

-Нарешті, я вже думала мій шлунок помре. - сказала Оля жуючи тістечко і запиваючи чаєм.
-Я теж. - мовила я смакуючи теплим какао та смачним пиріжком із вишнями.
-Скуштуєш? 
-Ще запитуєш? - сказала я обертаючись.

І кого я побачила? Цього шатена. Ну чому його? Чому я не Олю обілляла тим клятим какао, а його? Чому я така криворука.

-Вибач! Мені шкода! - викрикнула я, після розуміння що накоїла.
-Дякую, що хоч не перед заняттями. - сміючись проговорив він.
-Будь ласка. - вже також усміхаючись мовила я.
-Ну що? Будеш прати? 
-А-е..
-Попере! - нарешті втрутилась подруга.
-Біс би тебе побрав, Олю! 
-Ти чого так з нею?
-Не твоє діло.
-То що, попереш? - дуже серйозно запитав мене цей хлопець.
-Не поперу. 
-Хто б сумнівався. - розсміявшись проказав він.

Ми тільки що проходили біля фонтану і я "дуже випадково" стала мокрою. Спасибі, що осінь ще тепла.

-Ти зовсім збожеволів? - злізно крикнула я.
-Може й збожеволів, то й що?
-Зараза.
-Зараза.
-Муха-повторуха.
-Муха-повторуха.
-Зарази, граєтеся без мене! - ображено мовила Оля.
-Хочеш долучитися? - запитала я.
-Я вже передумала, дякую.
-Ну-ну.
-Мені на пошту зайти потрібно, йдіть без мене. - сказала я.
-Я допоможу. - визвався шатен.
-Що ти допоможеш?
-Ну, піднести посилку, чи ще щось.
-Хахах, так говориш, наче я листа не донесу.
-Листа?
-Ну так. Ти щось дивне почув?
-Від кого листа?
-Не важливо. Я все-таки донесу, не хвилюйтесь. Йдіть вже. Ти взагалі мокрий.
-Хто б казав. - лукаво всміхнувшись мовив він.
-Так, все, я пішла без вас, мокра парочко. Мені до крамниці треба.
-Яка вбіса парочка, Олю?
-Хто зна, може вона майбутнє бачить?
-Хахах, ти сам себе чуєш?
-Хахах.
-Трясця, пошта сьогодні не працює, зайду завтра.
-Це ти спеціально?
-Що? - серйозно не рузуміючи мовила я.
-Хочеш зі мною пройтися?
-Я?
-Так, ти.
-Як ти там говорив - "хтозна"?
-Хах, ходімо?
-Я пішла додому, а ти як хочеш.
-Я з тобою хочу.
-Хотіти не шкідливо. 

Дійшли ми живі та здорові до мого дому перекинувшись кількома словами, і розійшлися.

Вечір минув добре. Я смакувала жареною картоплею. Читала. Спробувала кілька поз йоги для того, щоб рослабитись. Подруга навіть спробувала одну позу зі мною. Звісно, що трохи розпитала мене, я розповіла. Ось так ось.