1

Приховані думки


Частинка перша 

Стиснувши зуби, я дубасила цього йолопа руками в груди, але йому туго доходило. Що з ним таке, чому він не минув мене, як всі інші незнайомці? Якого дідька, він мене торкається? Вийшла дуже "мила" суперечка. Сваркою, все-таки, це не назвати.

-Я бридка й огидна особина класу савців, відлипни від мене, бовдуре!
-Ти перша розпочала. - спокійним тоном мовив цей дивак.
-Що??? Яка я швидка.
-Саме так.
-Коли я це втнула, мій графік надто переповнений, як таке могло статися?
-Тільки що. - лукаво посміхнувся він.
-Так, чекай.
-Чекаю, ти теж не поспішай.
-Знаєш, ти доволі, нагла особа.
-Швидко вчуся.
-Це ти зараз на мене натякнув?
-Яка кмітлива.
-Ну знаєш..
-Я багато знаю.
-Молодець! А чи знаєш ти, що я на пару спізнююсь?! На першому курсі! В перший же день!
-Буду знати.
-І? Нічого зробити не хочеш?
-Не хочу.
-Ну, як знаєш!

Я буцнула по його пальцям своїм взуттям та поспішила туди, куди запізнювалася.

-Чорт! - все, що я почула від нього, після того, але не поверталась навіть. 

Першу пару я відсиділа. Запізнення не привело до проблем, адже зайшла за хвилинку, перед викладачем. Як тепер визначати рівень везучості...
Що правда, я трохи думала, якого чорта, було зранку, але, що сталося ,те сталося.
Сподіваюсь, він більше не полізе, до 70 кг зловісної тушки, висотою 170 см, коли є привітні, милі киці, по 45-60 кг, з ростом 145-160 см. Та й взагалі, на який хрін, це йому здалося. Краще, не перетинатися з ним на коридорах.