Прихисток твого кохання

Розділ 16

Надін закинула сумку на плечі й, підійшовши до Натана, обережно підхопила його на руки. Син навіть не ворухнувся. 

Ми пішли до дверей та завмерли за два кроки від них. Чоловіки за дверима почули наші кроки, й один із них заговорив. 

— Пані Меліссо, це Алан, — промовив чоловік за дверима. 

Наші з Надін очі перетнулися. Проковтнувши сухість у горлі, я, судомно вдихнувши, відчинила двері. 

П’ятеро чоловіків у темному одязі стояли в оборонному положенні. Краєм ока я помітила, що на кожному була кобура. Чоловік із татуюванням на шиї стояв посередині. Він, звівши брови, оглядів нашу компанію. Його обличчя витягнулося, коли погляд опустився до мого живота. 

— Пані Меліссо, нам не оповістили, що ви вагітні, — сказав Алан. 

— Є якісь проблеми? — вставила Надін, зробивши крок убік, прикривши мене. 

Чоловік помітив це й підняв руки. 

— Ні. Але ви будете виходити оточеними нами й ви повинні потіснитися. 

— Потіснимося. Але навіщо? — сказала Надін підозріло, оглядівши їх. 

— Заради вашої безпеки, — рівним голосом відповів Алан. 

Надін стиснула губи. Було видно, що він точно розуміється в безпеці більше, ніж ми. 

— Давайте вашу сумку. 

— Ні, — різко відповіла Надін, і брови Алана зійшлися. — Вона не важка. 

Алан, примружено дивлячись на Надін, кивнув, а в іншу мить уже відвернувся. Він дав наказ чоловікам, і, коли ми підійшли до них ближче, нас відразу оточили. І все, що нам було видно, це широкі чоловічі спини. 

Ми покинули двір приватного будинку під чутні цвірінькання комах, у ніс вдарив свіжий аромат тихої ночі. Під її покровом чоловіки впевнено продовжували рух, тримаючи руки біля зброї. 

Почулися голоси ще декількох чоловіків, і з кожним кроком їх ставало більше. 

— Босе, усе готово, — заговорив один із таких чоловіків. 

Ми зупинилися. Алан відійшов, відкривши вигляд на автомобіль. Відчинив чорні дверцята з тонованими вікнами. Я озирнулася, і рука на животі завмерла, а нудота підступила до горла. 

Двоє чоловіків у цей момент запхнули тіло Берка в багажник. Османа ніде не було видно, але щось підказувало, що в нього та сама участь. Решта чоловіків стояли в оборонній позі, очікуючи в будь-який момент нападу. 

Емір і правду сказав, що буде біля десятка чоловіків. Й усі вони були такими масивними, що можна було спокійно помножити на два. 

— Сідайте, — поквапив нас Алан. 

— Куди ви нас повезете? — запитала, усе ще тримаючи руку на животі в захисному жесті. 

— У безпечне місце, — коротко відповів Алан. 

Сказавши собі довіряти рішенню брата, я залізла перша. Бувши вже всередині та пристебнувши пасок, я протягнула руки до сина. Поклавши його на ноги, Надін тимчасом зняла зі спини рюкзак, сіла та пристебнулася. І через секунду машина й інші декілька рвонули, піднімаючи пил. Від сили тяжіння та звуку мотора синочок сіпнувся та заплакав. 

— Чшш… — міцніше обійняла його та стала колисати. 

— Ви в порядку? — запитав Алан, сидячи на передньому сидінні. 

Тим часом водій їхав на великій швидкості, ні на що не звертаючи уваги. Перед нами їхала ще одна машина, а за нами ще дві. Ми об’їжджали всі машини, які навіть не сигналили нам. 

— А ви як вважаєте? — Надін огризнулася. — Дитину налякали. 

— Перепрошую, — сказав Алан зовсім без краплі жалю. 

Надін насупилася й повернулася до мене з Натаном. 

— Сподіваюся, ми дістанемося туди живими. А то сенс було тікати? Так, маленький? — буркотіла Надін, хитаючи перед обличчям Натана іграшкою, яку встигла витягнути з рюкзака. Він величезними очима дивився на свого улюбленого зеленого динозаврика, тягнучи вже до нього ручки. 

Краєм ока я помітила, як Алан кинув на Надін промовистий погляд. Обернувшись, Алан дістав телефона та потім приклав його до вуха. 

— Так… Так, вони з нами. Їдемо… Так, — говорячи з кимось через телефон, Алан повернувся до мене. — Ваш брат, — промовив і простягнув мені телефон. 

Я прийняла його та приклала до вуха. 

— Еміре, — тихо промовила. 

— Меліссо, зараз хлопці повезуть вас у безпечне місце. Я буду через дві години. Чекай мене, зрозуміла? 

— Так, брате. Ти сам? 

— Так, сам, — коротко відповів. 

Усередині щось ніби надірвалося. А що ти очікувала? Його побачити? Хіба він захоче мене бачити… 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше