Прихисток твого кохання

Розділ 12

Серце боляче стиснулося, заважаючи вдихнути повітря. 

Він не припинив спроб врятувати…   

У горлі застряг клубок. Я розчинила рот, але не змогла вимовити ні слова.

— Тоді чому ти їм не скажеш, що Мелісса з тобою? — спантеличено запитала Надін.

— І що буде далі? — вигнув брів Кемаль.

— Вони заберуть…

— І не пройде й пари місяців, як викрадуть знову, — перебив різким тоном сестру.

— Але ти не можеш вирішувати за неї…

— Дійсно, — кивнув, перевівши очі на мене. — Якщо ти, Меліссо, хочеш, я скажу, що ти втекла, і за кілька годин уже летітимеш в Україну.

Губа затремтіла, і я її закусила. Серце в грудях застрибало… Я можу побачити Микиту… А він побачить сина.

— У сенсі летітиме? Ми разом полетимо, — спантеличено витріщилася на брата.

— Ні, — категорично перервав. — Я за Меліссу не можу вирішувати, бо по суті вона мені ніхто. А ти ні. Я не довіряю безпеці Гординських. Оздеміри одразу будуть шукати її там. І тебе за компанію.

— Вони захистять… — пискнула Надін, але під таким напором брата стала менш впевненою.

— Якщо будуть живі, аби захистити…

Його слова, як молоток по голові. Як же я швидко забула, що, якщо повернусь, він знову буде в небезпеці. Сльоза скотилась по щоці. О Аллаху! За що мені це все…

Я підвела очі на Кемаля.

— Не потрібно телефонувати. Я не хочу, аби вони знали…

— Меліссо… — повернула до мене голову Надін.

— Так буде краще, — натягнуто посміхнулася їй.

— Якщо це через мене…

— Ні й так. Через тебе й Натана. Вони дійсно скоріше нас знайдуть, коли знатимуть, де ми. Я думаю про нашу безпеку.

— Ми на місці, — сказав він і зупинився біля машини, на якій ми маємо поїхати в нове невідоме.

Кемаль зупинився біля чорної машини і, вийшовши, потиснув руку незнайомцю. Вони разом  допомогли нам вийти із салону.

— Все готово? — запитав у нього Кемаль.

— Ображаєш. У мене завжди все готово.

Кемаль кивнув, повернувшись до сестри, і поклав руку їй на плече.

— Фатіх приготував вам змінний одяг. У Лондоні мусите бути обережними.  Ви зміните ім’я, зовнішність і все інше. Вас під цим одягом мало хто бачив, а без — то тим паче. Ніхто не впізнає, якщо самі не здасте себе. Головне, не шукайте контакту зі знайомими. Ніяких. Зрозуміли?

— І з тобою? — на очах Надін виступили сльози.

Кемаль кивнув, погладивши сестру по маківці.

— Я сам зателефоную, — сказав.

Він затримав на нас погляд. А потім притиснув Надін до себе.

— Будьте обачні, кому що говорите, — його рука непомітно простягнулася до мене, вклавши маленьку чорну пластину в слінг. Я витріщилася на нього.

Він міцніше стиснув Надін.

— Нікому не давайте й не показуйте. І самі не дивиться, що всередині, — глибоким шепотом велів, не відводячи очей від мене.

— Що? — спантеличено промовила Надін, пробуючи відсторонитися, але Кемаль не дозволив.

— Але якщо раптом щось станеться… Сконтактуйте з Гординськими. Вони знатимуть, як цим скористатися вміло.

— Але ж ти говорив, що в них небезпечно… — сказала Надін.

— Я не відмовляюся від цих слів. Але зараз вам небезпечно в них.

— Там якась інформація? — ледве чутно запитала я.

— Так. У вас в сумці, у потайному кармані є запасна банківська карта й телефон. Сховайте їх, — сказав наостанок.

Він відсторонився й потріпав Надін по маківці. 

— Потім. Коли будете самі, поговорите без лишніх вух. Українською, Меліссо, не раджу розмовляти. Не зрозуміють, але відразу вичислять. Турчанка, що говорить українською, за кордоном рідкість.

Кивнула.

Кемаль зробив до мене крок і раптом простягнув руку до Натана. Син підозріло прослідкував за його дією.

— Ти легенда. А після сьогоднішнього взагалі будеш богинею в очах жінок, — несподівано заявив. В його голосі я розрізнила гордість. — Бережи мою сестру.

Я кивнула.

— Ви себе теж.

— За мене вам точно не варто переживати.

— Ми самі вирішимо, брате, — шморгнула носом Надін.

— Звичайно. Звичайно.

— Мусимо їхати, — нагадав про себе Фатіх.

— Так. Надіюся, ви все зрозуміли. Бережіть себе, — поцілував Надін у лоб, на мить вдихнувши ніздрями. Йому боляче залишати сестру, яку тільки недавно зустрів. 

Відсторонившись, Кемаль дав нам пройти до машини. Зачинивши двері, ми опинилися в просторому салоні. 

Надін продовжувала дивитися у вікно, де стояв Кемаль. Здавалося, що він міг бачити сестру всупереч затемненим вікнам. Вони невідривно проводили одне одного поглядом, поки замість Кемаля була видна лише маленька пляма.




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше