Прихисток твого кохання

Розділ 6

Руки інстинктивно притулили синочка до грудей, що не залишилося непоміченим від неї. 

Хатідже увійшла до кімнати й подивилася на Надін. Дівчина войовничо стояла з тацею в руках, і, присягаюся, уявляла, як перекине її на голову Хатідже. 

— Надін, залиш нас із невісткою наодинці, — веліла гордовитим тоном. 

Надін пом’ялася й кинула на мене погляд. Я очима показала їй, що все добре. Дівчина стиснула губи та, кивнувши Хатідже, вийшла, зачинивши за собою двері. 

Хатідже стиснула губи в огиді й опустилася на найближчий диван. Елегантно склавши коліна, з рівною спиною оглянула кімнату прискіпливим поглядом, поки її очі не наткнулися на мене. 

— Чула, що з ним уже все добре, — кинула погляд на сина. 

— Так. Йому краще. Слава Аллаху ми вчасно поспіли, — спокійно відповіла, міцно тримаючи його й затуляючи від неї. 

— Нехай залишиться в минулому, — показово видихнула, поглядаючи на Натана. 

Син почав крутитися й рюмсати. Я знову звернула всю свою увагу на нього, заколисуючи його й шепочучи ніжні слова українською мовою. Поступово його обличчя згладжувалося і він знову мирно спав на руках. 

— Я дуже обурена тим, як ця дівка недбало поставилася до дитини, — додала Хатідже, коли син заспокоївся. 

Я підвела очі. 

— Надін дуже відповідальна, — заперечила. 

— Якби вона була такою, хіба залишила б дитя без нагляду? 

— Вона ніколи його не залишала. Гадаю, вам також відомо, що Рустам сказав їй, щоб вона пішла до нього й залишила покоївку з моїм сином на час моєї відсутності, але я не застала її в кімнаті, — вигнула брів, спостерігаючи за реакцією жінки. 

Хатідже насупилася, примруживши очі. Та в іншу мить закинула мене запитаннями: 

— Це вона тобі так сказала? Ти впевнена, що Рустам сам зайшов? І що покоївка взагалі була? 

Я стиснула губи від того, до чого вона вела. Усе це дійсно базувалося на словах Надін і на випадковостях, які не були випадковими. І я вірила в це. 

Жінка сприйняла моє мовчання по-своєму. 

— Ох. Дитя. Хіба ти не розумієш? Вона спеціально так вчинила. Можливо, вона не хотіла, аби все так далеко зайшло. Але ніякій дівчині не подобається, що вона ділить чоловіка з іншою, — тонко підсумовувала. 

Із цим я була згідна. Але не з тим підтекстом, у якому вона це подала. 

— Що ви маєте на увазі? — прикинулася, що не розумію. 

— Ну як ти можеш не розуміти? — роздратовано зітхнула, глянувши на мене, як на розумову відсталу. — Вона не хоче, аби Рустам був із тобою. А ревнива жінка спроможна багато на що… 

Зціпила щелепи та опустила очі на сина. 

— Надін нічого такого не хотіла. Якби не вона, все б закінчилося погано, — якомога спокійніше промовила, розглядаючи синочка. 

— Хіба тобі не огидна ця ситуація? — підвищила голос нетерпляче, наполягаючи на своєму. — Я чула, як ти їх застала. Хіба тебе таке влаштовує? 

Картини того жаху промайнули в моїй голові. Мене не влаштовує, що ваш син робить із нею та зі мною. Вдихнувши, підвела очі. 

— Влаштовує. Надін мені дуже допомагає із сином… 

— Якщо діло тільки в цьому, — пожвавішала, нахилившись на кілька сантиметрів ближче, — то я можу веліти одній із покоївок наглядати за ним. Або знайти няню… 

— Ні, дякую, але не варто, — не дала їй завершити. — Натан прийняв Надін. Тож мене все влаштовує. 

— Ти впевнена? — напружено запитала. 

А ще більше я впевнена, що не дам тобі й твоїм собакам і на крок наблизитися до сина. 

— Так, я впевнена. Дякую за ваші переживання, і щодо Рустама. Ваш син має велику силу й… потреби. Тому я не проти, щоб у нього було дві жінки, — знизала плечима й сказала те, чого зовсім не планувала. 

— Ох, мг, — жінка вмить почервоніла й прочистила горло. — Ну, якщо справа в цьому… Мудро тримати коханку близько, аби тримати її… під контролем. 

Здригнулася від того, як вона назвала Надін, але промовчала. Ліпше хай думає, що це тільки заради контролю. 

Я кивнула й знову подивилася на Натана, поправляючи вигадані зморшки на комбінезоні.  

Довгий погляд Хатідже обпікав мені шкіру, але я не збиралася порушувати мовчанку. 

— Що ж, — жінка піднялася, і я скосила на неї очі. — Якщо щось зміниться, тільки скажи, і я вмить знайду заміну. 

— Дякую, — натягнуто посміхнулася. 

Хатідже ще раз глянула на Натана й, пройшовши до дверей, вийшла з кімнати. 

Плечі опустилися разом із важким зітханням. Тільки зараз я зрозуміла, наскільки була напружена. Адреналін кипів у моїх жилах. Але тільки син змушував мене діяти виважено й не поспішати. 

Двері відчинилися, і до кімнати залетіла Надін. Її груди часто здіймалися, і долоні були стиснуті. 

— Все добре? 

Мовчки кивнула, знову опустивши очі на сина. Великим пальцем ніжно пестила його крихітний кулачок. Ліжко піді мною прогнулося. Рука Надін накрила головку Натана. 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше