Епілог

«І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт.»

Ліна Костенко

МИКИТА

— Мав бути інший вихід! — крикнув вдаривши долонею по передньому сидінню.

— Не могло бути із самого початку. Вона відмовилася від тебе, — холодно продовжив батько.

Мою дружину забрали з-під носа, а він ось так холоднокровно розповідає мені, як могло, а як не могло.

— Вона не відмовилася, — процідив дивлячись на незворушливий профіль батька. — Те, що вона там наговорила, це маячня. Я знаю, коли вона чесна, а коли ні.

— То вона не була чесною? — запитав Максим, дивлячись із водійського місця на нас через дзеркало заднього виду.

— Не зовсім. В одному вона була щира, — стиснув щелепи ледве не до хрусту, ну що за дурненька. — В тому, що не хоче псувати мені життя.

У салоні запанувала тиша, поки з переду не пролунав гуркіт.

— Ми не мали були дати їй йти з ними! — ще раз стукнув кулаком Емір по дверцятах. — Ти не мав підписувати той клятий документ!

Принаймні в чомусь я з ним згоден. Ми з Ігорем обговорили, що потрібно буде відступити якщо не вийде. Тож мені просто не залишили вибору. Мені потрібно було зробити вигляд, що вони перемогли. Та перемагає той, хто сміється останнім.

— Ця дівчина, справді, прив’язалася до тебе. Тому мені зрозумілий її вибір, — сказав батько. — Вони домовилися не чіпати нас більше і взагалі забути всі розбіжності, якщо ми не чіпатимемо їх. Вона пожертвувала собою заради тебе. Занадто чиста для цього світу…

— Готовий тебе засмутити! Проблем буде ще більше тож приготуйся. Я віддам своє життя, щоби повернути її!

— Вони цього й чекають, — хмикнув батько. — Вона на їхній території. Ти помреш, якщо спробуєш її забрати.

— Я не відмовлюся від неї, — рикнув стискаючи долоні до хрускоту суглобів.

— Тебе й не змушують, дурню. Якщо хочеш, щоб вона повернулася до тебе живого… Відтепер буде все за моїми правилами.

— Не буде такого, — відповів насупившись. — Не вірю, що ти ризикнеш собою заради неї, не кажучи вже про мене.

Він подивився на мене так, ніби був на межі того, щоб штовхнути мене на зустрічну смугу машин.

— Тоді помреш або ти, або вона. Якщо тільки ви не потягнете із собою когось іншого, — він подивився на брата й Еміра.

Я зціпив зуби, щоб не сказати зайвого. Мені потрібно було заспокоїтися і швидко знайти спосіб врятувати Мелісу.

— Мовчиш? — хмикнув батько. — Хочеш, аби жили, то слідкуй моїм наказам.

— І який буде твій перший? — процідив.

— Мого сина підмінили?

— В тебе немає сина, — уїдливо нагадав йому.

— Усе-таки не підмінили. Макс, Емір візьмете приклад із Микити? Чи хочете дізнатися, скільки у вас життів?

— Тільки якщо ми врятуємо мою сестру якомога швидше, — напружено сказав Емір, він теж не довіряв нам повністю.

— Я на все готовий, щоб невістка повернулася, — погодився Максим.

Скільки б він мене не дратував, я радий, що він зараз зі мною. Але йому це не варто знати.

— Те, що готовий молодець. А щодо швидкості, — зробив паузу, дивлячись у вікно. — Швидко можна тільки здохнути. Тому все буде так аби не нашкодити насамперед ні Меліссі, ні іншим дівчаткам у нашій сім’ї.

Я був повністю згідний із ним. За себе я не боюся, а ось за свою кохану та сім’ю, до смерті.

— Якщо вони не встигнуть їй нашкодити, — моторошно промовив Емір.

— Якби хотіли зробили б це вже, — відповів батько та несподівано додав. — Побачивши її сьогодні, я зрозумів, що вона дуже розумна і зможе вижити.

— Тоді потрібно починати негайно. З чого варто почати?

Він повернув до мене голову і примружився.

— А до чого ти готовий заради неї? Готовий ти поступитися своїм принципам? — примружившись чекав відповіді.

Та мені, навіть, роздумувати не потрібно. Відповідь очевидна.

— Так. Готовий.

Мої друзі… Сьогодні я закінчила книгу. Але історія Микити й Мелісси тільки починається. Причину цього вже виклала в блозі, можете перейти і прочитати. Тому запрошую до другої частини під назвою «Прихисток твого кохання»! Аби не пропускати оновлень та нових блогів, краще підпишіться.

Оновлення буде 5 разів на тиждень опівночі.

Зараз книга перебуває на етапі редагування (я намагатимусь зробити це якнайкраще). Якщо ви помітили будь-які помилки під час читання, буду вдячна, якщо напишете мені, щоб я могла звернути на них увагу.

Також якщо вам сподобалася книга, залиште свій лайк та коментар про враження від першої частини, героїв та самого завершення. Навіть, одне слово, або смайлик зігріє серце та придасть натхнення для написання.

Дякую за те, що ви зі мною та не залишаєте на самоті в моєму початковому етапі письменництва! Це дуже приємно для людини (мене), яка не вірила, що її купу недоліків хтось буде читати.