Глава 2

    "Коли я вступила до Канівського училища культури, я зустріла там дівчинку, котра запропонувала навчити мене, як всупити в контакт з потойбічним світом. Мені було настільки цікаво, що я  не могла дочекатися вечора,  аби взятися до цієї захопливої справи. Мене попередили, що викликати духів неварто, бо вони можуть обманювати, відповідаючи на запитання, а треба виходити на найголовнішого --- на сатану.  Мене це ніскільки не збентежило, а лише більше підігріло інтерес.

     Коли настав час, ми за всіма правилами спіритизму поставили стіл, приладдя, свічки, дзеркала й тричі покликати сатану, відчинивши двері, і пам'ятаю, як з'явилося сильне  відчуття чиєсь присутності за спиною,  а за ним уперше прийшов і страх.  Щоб заглушити його , ми весь час  сміялися. Потім ми почали ставити перші запитання ( як звати мене? подругу?) . І голка сама почала обертатися, показуючи  на написані по колу літери: "Галя, Валя". Отоді я повністю відчула,  що вступила в потойбіччя, що це ---- реальність. Я шукала містики, я її знайшла, і прийняла, як щось своє, довгоочікуване. Далі пішли інші запитання: про майбутнє. Ми одержували відповіді, але згодом  голка почала рухатись безсистемно, і ми нічого не розуміли. Як і належало, ми чемно подякували, розпрощалися, відчинивши двері, й відчуття чиєсь сили за спиною зникло. Задоволені, ми по прибирали й думали,  що на цьому все скінчилося. Але не так сталося, як гадалося. Невдовзі я почала відчувати біля себе присутність тієї самої сили. Це наставало вночі, і мою душу огортав страх.