Жменька чарів

- Ба, я відлучусь ненадовго,- промовив павук Серж🕷 до бабці Агати, рвучко відвернувшись від вікна.- Роджер прийшов, у нас є деякі справи.

- Ох мені вже це й твій Роджер,- дещо невдоволено заскрипіла стара павучиха.

- Я попрошу, щоб тобі принесли імбирного чаю з малиною, твого улюбленого та печива🍪 із засушеними мушками,- постарався задобрити свою улюблену єдину родичку Серж.

- Добре,- трохи пом'якшала бабця Агата.- Хай несуть. Давненько я не їла такої смакоти.

Радий, що так легко відпросився у бабусі, Серж вийшов з кімнати, швидко перебираючи безліччю довгих тонких ніг в стильних білих кедах👟. Бабця Агата хитро примружившись, дивилась йому вслід.

Бабця Агата була хорошою павучихою, проте мала один недолік. Як і всі представники жіночої статі, вона була дуже допитлива. Ось і зараз Агаті було цікаво, що на цей раз задумав її любий онучок. Тому вона піднялась та пішла до кабінету, в якій її внук зазвичай проводив наради з Роджером. Йти було недовго, потрібна кімната знаходилась зовсім поруч.

Ставши під дверима🚪, бабця Агата дістала чарівний стетоскоп та приклала його до дверей, а потім почала слухати розмову в кімнаті. Слухаючи інформацію, бабця то здивовано піднімала брови, то супила їх. Під кінець розмови вона й зовсім спохмурніла- її онук знову проявив себе не з кращого боку.

А колись все було інакше. Країна Чорних Павуків називалась Весела Павутинія. Агата пам'ятала, що ще не так давно всі її мешканці були веселими та привітними. Гостей не чіпали, а навпаки влаштовували їм теплий прийом. Їх любили пригощати засушеними тарганами, мушками, печивом із засушеними комахами, морсом з журавлини, кленовим сиропом та шоколадом🍫. Так-так, в цій країні просто обожнювали шоколад.

Символом Веселої павутинії була веселка 🌈, адже коли дивишся на неї стає так гарно та весело. Після дощів вона часто радувала жителів Веселої Павутинії. Та ось вже багато років її не було в небі (навіть після дощу!), яке постійно було сіре та похмуре. А все через магію павука Сержа та його помічників. З тих пір, як Серж став правителем все змінилось. Тепер всім заправляли поганці, а мешканці країни ходили похмурі та сердиті.

Та повернемось до кабінету павучиська Сержа. В кімнаті, крім правителя країни Чорних Павуків та Роджера, були два їжачка Колька та Олька, а ще декілька посіпак-павуків Роджера. Останні відповідали за те, щоб чужинці не втекли. 

Їжачата були дуже налякані, сиділи та всередині тремтіли від страху. Павуки ж навпаки були впевнені в собі, Серж взагалі вдоволено потер лапки, побачивши полонених. В кабінеті павука Сержа точилась наступна розмова.

- Відпустіть нас! - попрохав сміливо Колька.

-Так, ми хочемо додому, до матусі,- сказала жалібно Олька.

- Нікуди ви поки не підете, - грізно відповів Серж.- Я ще подумаю, що з Вами зробити. А поки посидите в підвалі замку і подумаєте як пробиратись на чужі землі без дозволу!

- Ми випадково! Чесно- чесно,- промовила Олька.

На мить погляд Сержа пом'якшав, та потім він згадав, що він має підтримувати імідж грізного правителя, тому він суворо сказав:

- Подивимось чи кажете ви правду. Сьогодні ввечері в нас Геловін🎃, і в замку буде бал-маскарад🎭, тому зараз нам не до вас. Пізніше ж ми перевіримо вас за допомогою зілля правди. А поки поспіть трохи, - промовив Серж і накрив братика та сестричку блискучим чорним плащем, а потім зник разом з ними.

Слід зазначити, що цей плащ був чарівний - на всіх, кого він вкривав, нападав міцний сон на декілька годин. Серж мав чарівний перстень, за допомогою якого він міг переміщатись куди завгодно, тобто телепортуватись. Ось і зараз він скористався ним, перенісши їжачат до підвалу замка.

Через хвильку Серж знову з'явився в кабінеті, задоволено промовивши:

- Все йде за планом - малюки в підвалі. Нехай поки посплять, а далі побачимо, що з ними робити. А поки розходимось, браття.

- Слухаюсь, пане Серж,- промовив Роджер, чемно вклонившись.- Ходімо, - звернувся він до підлеглих.

Після цього Роджер зі слугами- павуками вийшли з кімнати. Серж на мить затримався біля зображення мами та тата, що висіло на стіні у великій дерев'яній рамці, сумно зітхнув, а  потім швидко залишив кабінет.

Правитель країни Чорних павуків рушив до кімнати, де вже його чекала, нудьгуючи (як він вважав), його люба бабця. Та він помилявся - Агата і думати забула про нудьгу, адже в цей момент обдумувала план допомоги нещасним бранцям, який вже майже повністю визрів.  А заодно вона задумала наставити внука на правильний шлях. Давно пора було це зробити. Так сказати два в одному.

- Бабцю, а ось і я,- весело промовив Серж, заходячи до кімнати.

Бабця у відповідь теж посміхнулась, подумки удосконалюючи свій план порятунку полонених. 

- Так, онучку, я вже зачекалась,- сказала Агата, хитро посміхаючись до любого внука Сержа.

Любі читачі, цікаво, що ж буде далі? Тоді запрошуємо вас до наступного захоплюючого розділу "Геловін. Бал-маскарад". На вас чекає захоплюючий та водночас моторошний бал-маскарад на Геловін, багато чарів та втеча їжачат! Цікаво куди? Читайте далі.