Розділ 15. Нова небезпека

Переконавшись що Інісмей і Уразмаг відійшли достатньо далеко від їхнього сховку Славко відвів у сторону Вернидуба і поділився своїми підозрами. Князівський дружинник визнав їх слушними та запитав юного ворожбита, щоб він порадив би їм у такій ситуації зробити. Парубок на мить задумався, а потім запропонував:

– Напевне не варто повністю довірятися цим людям. Ми ж вільні, тож чом би нам самим не спробувати дізнатися де наші полонені друзі та як їх можна врятувати.

– А як це зробити? – з сумнівом запитав сотник. – Ми ж не знаємо степу і навряд чи зможемо обдурити вартових кочівників.

– Ми ні, але у нас є чари і надзвичайно розумний вовк. Давайте скористаємося ними.

– Що ж спробуй, якщо це нам допоможе, – відповів воїн.

Славко підкликав до себе Вірного і знову довго просив його пошукати Крутивуса. Сіроманець уважно вислухав прохання хлопця, а потім весело помахуючи хвостом зник серед очерету. Відправивши друга на пошуки чарівник підійшов до старої віщунки та ледь чутно прошепотів до неї:

– Сестро Конвалія, нам напевне доведеться провести Ритуал Поєднання.

Провидиця від цих слід здригнулася, помітно зблідла й вражено запитала:

– А ми зможемо? Ти маєш сили та вміння для такої серйозної магії.

– Думаю, що так, – не надто переконливо промовив чаклун, який про сам ритуал і те як його проводити знав лише з магічного підручника та комп’ютерної ігри.

Ритуал Поєднання вважався одним з найскладніших серед усіх чарівних заклять у Братстві Зеленої Вежі. Суть його полягала у телепатичному об’єднанні чоловічого та жіночого магічного начала. При цьому пасивний віщунський зір провидиці-жінки при допомозі ворожби чаклуна-чоловіка перетворювався на активне чародійське далекобачення. Головна ж складність такого дійства полягала в тому, що було надзвичайно важко зв’язати в одне гармонійне ціле емоції та відчуття двох часто достатньо різних за своєю сутністю людей. Обом учасникам ритуалу треба було мати чимало чаклунської наснаги і майстерності, щоб миттєво згладжувати всі ті розбіжності й відмінності на рівні підсвідомості,  які інколи виникати під час такого контакту думками.

Зазвичай проводити Ритуал Поєднання доручалося тільки найдосвідченішим провидицям та магістрам Братства. Та зараз на вагання й сумніви у Славка не було часу. Загонові конче потрібна була достовірна інформація про те, що діється в таборі степовиків і зволікати цим було ніколи. Тож швидко окинувши поглядом стару жінку хлопець з надією запитав віщунку:

– Сестро Конвалія, сподіваюся ви колись робили це?

– Так, – по якісь мить мовчання відповіла провидиця. – За своє життя я кілька разів брала участь в Ритуалі.

– Тоді нехай допоможуть нам боги, – рішуче підсумував підліток і почав готуватися до магічного обряду. На його прохання дружинники потіснилися до входу в хижу та стали на їх варту. В той же час віщунка розстелила посеред земляної долівки велику барвисту хустину. На ній було швидко розставлено декілька пляшечок та горщиків з зіллям, ідоли бога Перуна й богині Мокоші й невеличку мідну чашу-жаровню.

Мовчки, розуміючи одне одного з півслова Славко й Конвалія почали ретельно готуватися до проведення Ритуалу Поєднання. Спершу хлопець розвів Священний Вогонь підпаливши за допомогою сонячного проміння й маленького скельця в жаровні дві соснові палички. Провидиця відкоркувала одну з пляшечок і повітря наповнилося духмяним ароматом м’яти й лаванди. Потім вони принесли жертву богам окропивши ідоли посвяченим калиновим вином. У відповідь на це – чарівний камінь на персні ворожбита та смарагдові коралі на грудях у віщунки запроменилися м’яким теплим сяєвом.

Славко підкинув до жаровні ще трохи висушених корінців чебрецю та ромашки, а Конвалія накапала туди декілька капель евкаліптового масла й емульсії мигдалю. З чаші піднялися клуби густого білого диму, який швидко заповнив хижу терпко-солодким запахом. Тільки тоді чаклун й віщунка опустилися перед жаровнею на коліна, взялися за руки та почали молитися.

Слова молитви переливаючись незабаром перетворилися на повільну мелодійну пісню. В ній хлопець та жінка просили в богів про благословенство й підтримку, про часточку їх могутність та мудрості. Непомітно молитви змінилися закляттями в яких чаклун з провидицею будили ті сили магії, що мали на деякий час поєднати їх свідомості.

Промайнуло зовсім небагато часу і під впливом молитов, заклять та дурманного диму Славко відчув як йому стало паморочитися в голові. Перед очима все попливло і затанцювало, а навколишні звуки стали глухими й невиразними. Ще мить і хлопець відчув в своїй голові якісь дивні незнані досі емоції й почуття. Наче хтось сторонній вторгся в ті найсвятіші й заповітніші терени, які існують в найглибших закутках особистості кожної людини.

Спершу хлопець навіть перелякався такому нежданому вторгненню та взявши себе в руки швидко заспокоївся і навіть з деякою цікавість потягся до цієї чужої свідомості, яка боязко зачаїлася в його голові. Контакт, що виник при цьому був схожий на потужний вибух вулкану. Мовби яскрава блискавка пронеслась перед очима юнака, у вухах задзвеніло по тілу розплились солодкі хвилі задоволення. Якийсь дивний бурхливий екстаз заполонив все єство чарівника. Справжній ураган неконтрольованої радості й втіхи охопив його та закрутив у такому палаючому вихорі приємної ейфорії, що вирватися з нього самотужки було практично неможливо.