Розділ 1. Комп’ютерна гра

Зі школи Славко сьогодні летів мов на крилах. Причиною його нестримної радості були зовсім не хороші оцінки отримані на уроках, і вже точно не погожа сонячна погода, що видалася в цей зимовий день. Додому хлопця несла інша могутня сила. Гарячкова нетерплячість від якої аж паморочилося в голові. Жагуче бажання негайно зайнятися улюбленою справою яка завше приносила йому таке неймовірне задоволення та радість.

“Оце пощастило так пощастило”, – вирували в голові хлопчика бурхливі думки. – “Сьогодні мені нарешті вдасться втерти носа завше зарозумілому Артуру і довести хто з нас перший і кращий гравець”. 

Спотикаючись та ковзаючи на засипаній дрібним сніжком дорозі хлопчина швидко домчав до будинку у якому мешкав й перестрибуючи по три сходинки підряд вихором увірвався у свою квартиру. Нашвидкуруч роздягнувшись Славко відразу кинувся до комп’ютера, який терпляче чекав на нього в кутку його кімнати. Впевнено натиснувши клавішу запуску на чорному корпусі хлопчик увімкнув електронний апарат.

Життєрадісно замуркотівши комп’ютер весело підморгнув Славкові квадратним оком монітора на якому миттєво замелькали знайомі титри операційної системи «Windows». Коли ж вони поступилися місцем зображенню екзотичного тропічного острова порослого високими пальмами й загубленого десь серед безбережного океану хлопчик натиснув ще одну клавішу.

Тихо задзижчавши комп’ютер з готовністю висунув зі свого корпусу пластмасову шухляду дисководу. Славко нетерпляче видобув сріблясте кружало диска зі шкільного портфеля й обережно поклав на це своєрідне ложе. Змовницьки заблимавши сигнальною лампочкою комп’ютер жадібно втягнув дисковод з диском в свої електронні нутрощі.

Мальовнича картинка на моніторі враз змінилася заставкою-запитанням чи дійсно хлопець хоче встановити гру на своєму комп’ютері. Славко звісно ж цього дуже бажав. Кілька нехитрих маніпуляцій мишкою та клавіатурою і на екрані з’явилося введення у гру. На чорному тлі повільно поповзли каліграфічно написані смарагдові літери.

“Наприкінці ХХІ-го століття людство опинилося на грані повного вимирання. Численні екологічні, соціальні та економічні катастрофи призвели до нечуваної деградації суспільства. Земляни прирекли себе на загибель.

І тут, серед усіх негараздів та хаосу, з’явилися Провідники, люди з паранормальними можливостями, що проповідували віру в Магію і містичних Богів. Використовуючи ці можливості, вони проклали шлях до незвіданих світів і переправили туди своїх послідовників. Там на планеті, що отримала назву ЕДЕМ квітучій і незаймано чистій, була створена нова цивілізація, – кілька держав, кожна зі своїми звичаями, віруваннями, культурними особливостями. Єдине, що їх об’єднувало, було широке розповсюдження чаклунства та ворожби, якими володіло чимало мешканців.

Відразу після переселення з Землі Провідники немало розмірковували над тим, як складеться життя їх послідовників на Едемі і яку роль в цьому житті відіграватимуть вони самі. Після численних дискусій більшість погодилась на наш так званий Кодекс Білої Магії. Згідно цьому багатовіковому закону ні один маг не має права зашкодити чи вбити людину, не може створити того, що становитиме небезпеку і загрозу для суспільства. Не повинен також займатись певними видами чарів і чаклунства, шкідливими для природи та всього, що їх оточує. Магія виявилася надзвичайно серйозною річчю, щоб нею жартувати та бездумно забавлятись.

На жаль не всі Провідники пристали на такі умови. Було кілька гарячих, нестримних голів, котрі вирішили діяти по-своєму. Відокремившись від громади, вони подались на південь, і там, далеко в непролазних джунглях, створили свій Чорний Шабаш, місце, де вони могли б займатись найрізноманітнішими видами чаклування не задля допомоги людям, а тільки заради власної цікавості та задоволення. З часом таке безконтрольне ворожіння призвело до того, що магічна енергія стерла в їх душах межу між добром та злом. Серця послідовників Чорного Шабашу виявились відкритими для всього нечестивого і жахливого, існуючого в людській підсвідомості. Вони стали Похмурими Магами, Повелителями Зла, яким невідомі доброта, ніжність, для яких чари – інструмент задоволення хтивих та брутальних бажань.

Та спершу цього ніхто ще не знав. Майбутні Похмурі Маги нічим себе не виявляли, а у Провідників і всіх інших переселенців й без них вистачало клопотів у новому світі. Минав час, і у всіх країнах, що сповідували віру в Білу Магію час від часу почали з'являтись різні дивні речі, жахливі створіння, страхітливі аномалії природи, смертельно небезпечні артефакти, на яких завжди стояло тавро Повелителів Зла. Боротись з ними було надзвичайно складно, а щоб знищити творіння Похмурого Мага, потрібно дуже багато сил і вміння.

Сюжет гри  “Пригоди в Смарагдовому Князівстві” розгортається через п’ятсот років після переселення на Едем. Головний герой – молодий парубок Святозар, закінчивши школу чарівників, потрапляє в доросле життя, де на нього чекають пригоди та несподіванки, нові справи, знайомства, друзі, і звісно, віковічна боротьба Добра та Зла. У ній, хлопець стоячи на боці Добра здобуває свої перші магічні звитяги”.

Прочитавши це, Славко вдоволено посміхнувся. Зав’язка комп’ютерної гри, яку він сьогодні буквально задарма придбав у маленького підстаркуватого чоловіка в зеленому плащі й чудернацькому капелюсі, виправдала всі його сподівання. Це була саме та розвага якої він так прагнув вже стільки часу. Тож зручно вмостившись перед монітором комп’ютера хлопчик вправно охопив рукою мишку, пальці його звично лягли на клавіші клавіатури, і юний ґеймер з головою занурився в нову й захоплюючу комп’ютерну гру.