РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

З  приходом вересня Христя пішла до інституту на навчання.

Зранку, 3 вересня Олексій Пальний прийшов до Арбузької в кабінет, обговоривши з ним як впіймати Христю, подругу Олі, Арбузька прийняла рішення:

– Скажу, що твоя пропозиція, Олексію, є доволі хорошою – звернулася до нього голова. - Впіймати Христину Кічинську, для того, щоб виманити Хмарецьку і продиктувати їй умови за виконання яких ти випустиш заручницю. На перший погляд все доволі просто.

– Ми впораємося із цим, Вікторіє Миколаївно – відповів Пальний. - Довіртеся нам, ми вас ніколи не підводили і тепер не підведемо.

– З чим ви, хлопці, впораєтеся? – запитала здивовано Арбузька. - Хіба з тим, що впіймаєте Христю. А ви не подумали про те, як до цього поставиться її подруга Оля?

– Все буде добре, Миколаївно – спробував заспокоїти її Льоха. - Я розповів вам, як ми це зробимо і ви погодилися зі мною. Зрадника ми знайшли та покарали.

– Ти добре вчинив – відповіла йому голова. - Але зараз головне впіймати Кічинську і цим самим зупинити Хмарецьку. Ти добре знаєш, що вона хоч і емоційна, про те далеко не дурна. Тому може відреагувати так, що мало не видасться.

– Що ви маєте на увазі? – запитав Пальний.

– Те, що Ольга Хмарецька може нас в тюрму посадити, – впевнено відповіла Миколаївна. - Але більшість людей у Райлівцях бояться йти проти мене. Тому вибрали мене для того, щоб я поширювала цей страх ще і за межами міста. Вони знають що, якщо як підуть проти мене, то постраждають, але як звернуться до мене по допомогу, то розуміють що постраждає той, хто образив їх. А Хмарецька з її депутатами, ні каплі мене не боїться. Йде наповал проти мене і тебе. Сильна вона у цьому, хоча мало тут таких є.

– Скажу, що ви, Вікторіє Миколаївно, абсолютно праві. – погодився із нею депутат. - Відправлюся із Русим у Крепківці та виконаю те діло. Ще скажу вам що Рижий, який зрадив нас, здається мені не таким простим. Тоді коли він зізнався у скоєнім і строго виступив проти нас, я побачив у нім волю Ольги Хмарецької та одразу подумав: невже він втріскався в неї?

– Олексій, ти ж дорослий чоловік – відповіла голова. - Сорок років як не як. І повинен розуміти, що такі люди, як вони нам взагалі не потрібні.

Тим часом, у Крепківську міську раду приходить поліцейський, Михайло Михайлович Трутень і заходить у кабінет голови Кармелюка Володимира Тарасовича.

– Доброго дня, пане голово – привітався із ним Трутень. - Можна до вас?

– Доброго здоров’я, Михайле Михайлович – радо відповів мер. - Звичайно можна, присідайте, будь ласка. Розказуйте, що там нового.

– Володимире Тарасовичу – звернувся він до голови. - Вам відомо, що того місяця звернулася до мене Зоряна Іванівна, жителька міста Райлівець, і повідомила що трьох дівчат було викрадено двома автомобілями. Оскільки Райлівська поліція вирішила цим не займатись, то ми – Крепківська поліція, ведемо з того часу слідство, але нападників ми до цих пір не знайшли.

– Так, Михайле, мені це відомо – підтвердив поліцейському голова. - Одна з тих дівчат була в мене і розказала, що тоді трапилося. Казала, що не хоче втягувати нас у цю справу і сама розбереться. Але те, що з ними трапилося, мене дуже обурило, адже Христя Кічинська – моя племінниця, яка вчиться на 4 курсі у Крепківському економічному інституті. Я сказав її, що після його закінчення, допоможу їй влаштуватися на роботу і в серпні чую, що з нею та її подругами трапилася така пригода. Я твердо впевнений, і не побоюся цього сказати, що до цього злочину причетна голова Райлівської міської ради – Арбузька Вікторія Миколаївна, яка руками своїх підлеглих позбулася трьох людей. Вірте, Михайле, що рано чи пізно вона відповість за це. Щодо випадку який трапився в серпні, то ніхто його Арбузькій не забуде, а ті що напали тоді на невинних дівчат опиняться за ґратами.

–  Повністю підтримую вас, пане голово – відповів Трутень. - Кожен хто винен у злочині, повинен бути справедливо покараний згідно закону.

Христя в Крепківському економічному інституті, стояла в коридорі біля вікна, до дівчини підійшла прибиральниця Марія, привіталася із нею та запитала її:

– Як ти там, вчишся? – сказала прибиральниця Христі.

– Так, поки що перерва пів години, – відповіла дівчина.

– Сьогодні в тебе скільки пар? – запитала Марія.

– Чотири. Так три рази в тиждень, – відповіла дівчина.

– А ще тільки друга закінчилася, –  сказала зі співчуттям прибиральниця. - Скажи мені, Христю, чи вчать тебе викладачі християнської етики?

– В нас здебільшого економічні предмети – відповіла Христя. - На першому курсі в навчальній програмі такої дисципліни не було. А зараз на четвертому суто предмети по економіці.

– Зрозуміло, Христю – відповіла Марія. - Будеш йти дальше вчитися?

– Поки що не знаю – відповіла дівчина.

– Чула, що на магістратура дорого коштує – повідомила Христю прибиральниця. - І чим рік тим вище піднімають.

– Так, там більше за навчання платять – підтвердила дівчина. – Можна, звичайно, вступити туди на державну форму навчання, але йдуть чутки, що просто так туди не пройти.

– Думаю, це правда – погодилася прибиральниця. - До речі, хочу тебе запитати, що там таке сталося минулого місяця з вами? Чула, що на тебе і на твоїх подруг напали якісь бандити і хотіли  вбити. Як почуваєшся і як твої подруги ?