Розділ 8. В Ослонії

З висоти Тася першою побачила річку і прикордонний міст. Біля кордону ніхто не чергував. Всяк, хто бажає, міг перейти річку в будь-який час. Та сусіди підозріло ставилися один до одного і зрідка ходили в гості.

Тася думала, що такий важливий Міст буде в чорно-білу косу смужку, наче зебра. Він виявився червоним. Ошатним, вигнутим аркою, з точеними стовпчиками билець. Санча пригальмувала на березі й чекала на інших, не наважуючись першою ступити на Міст. Раптом ослони образяться?

Жека наздогнав її та перевів на ту сторону. Слідом крокував Білий з почесною гостею на плечах. Тася пливла понад річкою набагато вище билець Мосту. Внизу бігла вода. Менш хоробрій дівчинці могло б стати страшно, гойдаючись на такій висоті, ще й не відчуваючи надійної опори. Але Тасі подобалося їхати верхи через річку. Вона ніби летіла.

Прикордонну річку можна було переплисти за хвилину. Перехід через Міст теж зайняв не багато часу. Дуже скоро все понсольство та почесні гості ступили на землі Ослонії. Понслюки одразу завертіли головами, в пошуках місцевих відмінностей.

Першою їх зустріла на ослонському березі табличка на поручні з написом: "НЕ ПРИСЛОНЮВАТИСЯ!"

Доріжка жваво бігла до селища між високих бортів вузької долинки. Санча правильно говорила: "Ще не вечір", — сонце заливало ярок до країв. На узбіччях росли тільки лопухи та сухі колючі кущики скажених огірків. Раз у раз хтось із каравану зачіпав копитом жовтий дозрілий огірочок, той зривався зі стебла і довго перекидався на доріжці, роблячи сальто і плюючи насінням на всі боки.

Тася зверху дивилася на ці веселощі, але не діставала до огірків, поки Ящірок не дав їй довгу палицю. Тепер і Тася розважалася, чіпляючи перестиглі плоди. Колючі "бомбочки" зривалися, починали стрибати і відстрілюватися насінням від найменшого дотику.

Огірковий ярок закінчився і дорога привела всіх до воріт Ослонії. На відміну від сусіднього понселення, в ослонську браму був врізаний міцний замок. Він зі скреготом відкрився, пропускаючи гостей та місцевих. Вище замка висіла табличка: "НЕ ВІДСЛОНЮВАТИ БЕЗ ПОТРЕБИ!" тинятися

Подібні написи прикрашали багато дверей Ослонії. Майже на кожному перехресті, та поряд з газонами і клумбами стирчали нагадування: "НЕ СЛОНОВИГАТИ ТУТ БЕЗ ДІЛА!" А вже знайома порада "НЕ ПРИСЛОНЮВАТИСЯ!" — часто зустрічалися на стінах широких будинків.

Будинки дійсно виходили на вулицю широкою стіною. Деякі ослоники, щоб похвалитися, будували нерівні будинку з найширшою передньою стінкою. Тоді між гострими кутами будинків у формі трапеції, на задньому дворі лишалися порожні трикутники, куди ставили бочку для збору дощової води або сміттєвий бак.

Дома теж були різнокольорові, як в понселенні, але навколо головної площі вишикувалося найбільше білих, кремових, рожевих будівель. Ослонія здавалася величезною тацею фруктового зефіру та кокосової пастили.

Щойно стадо ослоників ступило на свою територію, воно стало зменшуватися. Багато хто розбрівся по домівках. З гостями лишилася невелика група на чолі з батьком Жеки та його радниками. Та біля будинку Квадратної Ратуші вони теж розпрощалися з гостями. Тасі та її друзям належав вільний час для прогулянки по місту. А коли все буде готово, їх запросять на урочисту ранню вечерю. Там і з'ясується, чи може Тася бути другом Ослонії? Чи мають рацію ті, хто каже, що від людей одні неприємності.

Жека залишився з гостями і повів їх в найкрасивіший міський парк. В центрі парку плескотів квадратный ставок, оточений мармуровими ослоненятами, що гралися та бризкали фонтанчиками з хоботів.

Навколо парку вишикувалися маленькі сувенірні крамнички, магазини солодощів і майстерні капелюшків. Тася нарахувала дев'ять майстерень тільки з одного боку площі. Так само як понслюки, з усього одягу ослоники надавали перевагу яскравим попонам, капелюхам та різним прикрасам.

До вечері часу вистачало, друзі вирішили підобідати. Жека повів усіх до своєї улюбленої крамниці, де готували особливо вдалий морквяно-карамельний сорт морозива в хрустких стаканчиках. В Ослонії теж не було грошей, але всі покупки записувалися у великі боргові книги. Через деякий час проводилися розрахунки між боржниками. Вони відпрацьовували один одному кредити чи обмінювалися корисними речами.

Морквяне морозиво в "Крижинці" виявилося приголомшливо смачним. Помаранчевим, в тонку коричневу смужку. На вивісці лавки був намальований пінгвін на великому уламку криги. Він самотньо плив посеред океану, але ніскілечки не турбувався, бо його крижину до краю заповнювали різні ласощі.

Друзі качалися на гойдалках у парку і сперечалися, чи не повернутися за другою порцією в "Крижинку"? Санча доводила, що вони переб'ють апетит і не зможуть вечеряти, але врешті-решт згодилася, що зайва пара кульок морквяного з карамеллю нікому не зашкодять.

Компанія вийшла з парку. Двері "Крижинки" самі розчинилися перед ними, випускаючи дуже нервового відвідувача.

Назустріч друзям поспішав величезний Миш, розміром приблизно з Киця. Він тримав під пахвою згорток з льодяниками і весь час озирався, ніби перевіряв, чи не женуться за ним?

Через ці озирання Миш не встиг розминутися з Тасею і з розмаху вдарився лобом в її ногу. Згорток випав і покотився під копита Санчі. На щастя, не розірвався.