***

— Хто тут кукурікає? Де ти є? - папуга почав метушитись і когось шукати.

— Та це Мітла! – відказав байдуже Пес – Мабуть підчепив цей, як його «пір’яний грип».

— Та і поводиться він дуже дивно. - Василь стурбовано дивився.

— Температуру треба поміряти. Василю, нумо неси гілку.

— Яку лілову чи аплучну? – папуга почав метушитись.

— Давай з ялинки. Колючками міряти краще. Вони під шкіру залазять і краще лікують. Так Мітла, лягай ! Будемо тобі тиск міряти. Ми тебе зараз таак залікуємо, що будеш геть хворенький.

Пес почав насильно вкладати кота на спину. Та той сильно пручався.

— Біжу, біжу! Ось, ось гілочка. – захеканий Василь нісся стрімголов.

— Та це ж камінчик, викинь його і шукай паличку.

— Добре. Кинув.

— Ай! А! Ай! Та що ж ви робите! Боляче! – кіт підскочив на задні лапи почав потирати голову лапками.

— Куди ж ти кидаєш? – Пес дивився на Василя суворо.

—  А що ж , ти сказав «кидай» я і кинув. Можливо так і вимірюють адаптуру. Он, дивись – хвилину назад він лежав а зараз скаче.

— Так лягай, – Пес почав знову вкладати Мітлу на спину.

Кіт, як ошпарений відбіг від друзів. Йому на сьогодні вистачило емоцій.

— Вгамуйтеся! Заспокойтеся! Я нічим не хворію. Добре.  Давайте я вам все спокійно поясню. Чи буду намагатись пояснити…, - кіт оглянув друзів і зрозумів, що це задачка із зірочкою.

Пес злякано відпустив кота і присів поряд, підібгаючи задні лапи. Василь підійшов і теж присів, обпершись на свого друга.

Мітла почав розповідь, спокійно декламуючи свої думки.

— Так товариші друзі  - чотирилапі і пернаті.

— Це він про тебе! – захіхікав Пес.

— Нє, в мене немає «пернаті» . І взагалі, що воно таке?- очі в Василя стали ще більші ніж були.

— «Пернаті» - це.. еее. Це коли в воду пірнають !- розумно відповів Пес.

— О, та нє. Я в воду нє. Фу, бридота.

— Тихо!- рявкнув кіт – Вам взагалі цікаво?

— Так!

— Таратак!

— Отже. Слухайте мовчки!

— Добре!

— Доте!

— Значить так! – знов почав кіт - Ми, як не крути живемо в господаря. Він нас любить і годує. Чи любив і кормив? Добре, це не важливо. Зараз з ним щось сталося і він збайдужів до нас. Хто з вас пам’ятає, коли він нас в останнє кормив або гладив?

— Хто?

— Хто? Хто? Е..Е..  Гладив? Куди гадив? Я не бачу тут гадів!

— О, Велика Кішка Всемогутня, дай мені сили - зітхав Мітла.

—  Що тобі дати? Пил? Так ось на. - Папуга почав махати крилами і здіймати навкруги пилюку.

— Та заспокойся! Мені не треба ніякого пилу.

— О, бачиш! Ти таки хворий - Пес насупився – напевне не хочеш нас лякати. Ти кажи все, як є. Ми з усім справимося і допоможемо тобі.

— О, тихо! Все ! Якщо я почую від вас ще один звук, я піду геть! Слухайте уважно.

Папуга і Пес переглянулися і здається, навіть перестали дихати.

— Наш господар – продовжив Мітла - з ним щось трапилось. Подивіться на нашу хатинку. Яка ж вона була раніше красива. А зараз. Де квіти, де клумба, де кольорові гірлянди. Де гарна м’якенька травичка? Чому він нас не годує, чому не дивиться за нами, не говорить приємних ласкавих слів? Подивіться. Які ми худі і брудні. Ви, що забули, як було раніше. Чи вас все влаштовує?

— Е.. Е.. Можна щось казати? – з насторогою вимовив Пес.

— Дтак! Ддат! – закашлявся Василь.

— Що так? Вас все влаштовує? Чи ви забули, як було раніше?

— Е! А, що змінилось?- гавкнув Пес.

— Що мені снилось? – папуга розправив крила і почав діловито мовити - Значить іду я полями ягоди на зебрах збираю, і ось бачу…

— У!У! Ви що зовсім сказились? – крикнув кіт – Де ваш здоровий глузд? Сказитись можна!

— А, що зараз сказ по лісу гуляє! Ой, ой! – Песик схопився за голову – Я ж кажу, якась хвороба у повітрі бурлить. Треба, щось швидко робить.

— Та нема ніякого сказу, хвороби! Є тільки ви – два дурня!

— Дві урни? Так, дуже добре коли є куди викидати сміття. Навіть в лісі повинно бути чистенько і охайно.

— О, Кішка Всесильна! Так добре! Ви два дурня, яким на все начхати, але ж і вас треба рятувати від голодної смерті.

— Не треба нас дратувати!  О, облиш! Ми ж друзі - лагідно мовив папуга.

— І, до речі, я не їм холодної дерті! - Василь вигукнув голосно.

Кіт зробив вигляд, що нічого не почув.

— І, отже ми повинні все повернути, як було. Врятуємо Діда -повернемо собі гарне життя!