Історія третя

Випускник школи плюхнувся на м’який диванчик, залишивши біля нього свій рюкзак. Він подивився на екран телефону, потім підняв очі на психолога:

- Мені не потрібна ніяка профорієнтація. Краще скажіть, будь ласка, як вчинити по-своєму, при цьому не образити свою родину?

- Спочатку потрібно розібратися, як це  - по-своєму. І чому ви вважаєте, що сім’я має образиться на вас?

-  По-перше, до мене можна на «ти». По-друге, по-своєму -  це обрати іншу спеціальність. Але наша сім’я складається з лікарів і докторів наук. Позавчора на дні народженні дідуся, після вітань, які лунали від кожного з нас, батьки та дід обговорювали проблематику сучасної медицини у галузях, у яких вони спеціалізуються. Батько з дідусем у хірургії й мати у гастроентерології. І коли дід запитав, яка галузь медичної науки мені до душі, я відповів, що хочу бути режисером. Батьки переглянулись, дідусь підвівся з крісла, випустивши палицю з рук. Він прокричав, показуючи на стіну завішану дипломами та грамотами:

- Микита, ти подивись на це! Скільки було витрачено сил. Хто буде продовжувати заглиблюватись у наукову проблематику, розширить наші відкриття, додасть своїх?

-  Я не хочу витрачати свої сили, втрачати час заради діяльності, у якій не маю наснаги.

-  Скажіть мої рідні діти, ви про це знали? – дідусь звернувся до батьків.

- Звісно, ні! – відповів я замість них. – У тата останнім часом дуже складні операції. Мама нещодавно повернулась з наукової конференції з Берліну та одразу почала приймати сесію у студентів.

- Дякую, онуку, за такий сюрприз! – я розгублений повернув йому палицю.

-  І далі ви сиділи мовчки? - уточнила психолог.

-  Ми досі мовчимо. Дід зі мною не спілкується. Батьки сподіваються, що я передумаю, тому працюють собі спокійно, нібито і не було ніякої розмови.

-  Розумієш, Микита, для всього потрібен час. Ти зважився заговорити про ті речі, які дійсно тобі подобаються. Тепер твоїм близьким потрібен час, щоб усвідомити те, що ти вже дорослий син та онук, можеш робити свій власний вибір.

- Сподіваюсь, що дідусю не потрібно буде викликати швидку, коли він дізнається, що я склав іспити тільки для одного університету.

-  Якого?

-  Карпенка-Карого! – його телефон несподівано замиготів. – Цей дзвінок може бути важливим і вирішальним.

Микита хвилин десять захопливо розповідав про режисерську діяльність Єжі Гофмана. Раптом на нього наринули емоції.

 – Звісно, я майже в дорозі. - він поклав слухавку. – Прошу мене вибачити, але я повинен зараз встигнути на потяг. У мене завтра призначена індивідуальна бесіда з режисером в університеті.

-  Микита, Єжі Гофман народився у лікарський сім’ї. 

 Він посміхнувся психологу, схопив рюкзак і вибіг.

Пройшов час і Чабан Микита став з’являтися у титрах як режисер багатьох українських фільмів.

…- Ти хто така, щоб руйнувати традиції та звичаї нашої сім’ї? - кричала  мати Микити в кабінеті психолога, коли дізналась, що він став студентом немедичного університету. -  Я гадала, що психолог завжди на стороні батьків.  Микита не прогодує себе цією професією. Не дай Боже ще перетвориться в  наркомана, не подолавши якусь творчу кризу. І все, пропав мій син! 

Згодом мати Микити все ж таки  прийшла до  психолога ще раз, але  її слова були зовсім іншими.

- На жаль, ми не так часто спілкуємось з моїм сином через його зайнятість, але у нещодавній розмові, я багато просила вибачення, що ми з чоловіком відразу не повірили у нього. Дідусь до останнього думав, що його онук переведеться у медичний університет. Помираючи, заборонив нам допомагати грошима сину, сподівався що таким чином він змусить Микиту змінити свої думки... Син лише засміявся: “Я рад, що ви мене розумієте. Для всього потрібен час…” До речі, Микита своїми документальними фільмами про сучасну медицину нам дуже допоміг: ми знайшли спонсорів у закупівлі обладнання, відправили багато аспірантів у Німеччину для підвищення кваліфікації.  

На її суворому обличчі з'явились сльози.

- Як добре, що у Микити вистачило сміливості протистояти нам. Навіть дідусю. Син виявився впертішим за діда. У нашій сім'ї всі йдуть за покликом свого серця! 

2017- 2023

Авторка: GorKA

Редакторка: Марія Голікова