11. Як білченя Оскар відкрив у себе неймовірні математичні здібності

На останньому тижні перед літніми канікулами уроки у школах проходили веселіше, ніж завжди. Особливо це стосувалося тих класів, учні яких ще не складали перехідних іспитів.

У 3-В, де вчився Горько Макітренко ніяких іспитів не було. Знову насувалися контрольні за чверть та за рік, але Горько їх не дуже боявся. Його зігрівала думка про довге веселе літо, яке мало скоро прийти.

Справи в Чарліссі теж йшли дуже добре, і в дібровах, і в сосновому лісі, і в калинових гаях, і в Дубовому палаці, де жила царівна Соломка зі своїми батьками. В лісовій школі справи теж йшли зовсім непогано. Звірята та птахи старанно вчилися, знаючи, що влітку їм доведеться вести самостійне життя, без підказки розумних вчителів.

Соломка теж вчилася за особливою програмою, де крім звичайних уроків математики та читання велика увага приділялася вивченню життя лісу, царської дипломатії, чарлісським законам, та багатьом особливим речам, які повинні знати короновані особи. Крім того, Соломка сама давала уроки в лісовій школі як вчителька.

У лісовій школі звірята вивчали все, що їм знадобиться для самостійного життя в лісі. Вони вивчали їстівні та неїстівні трави, плоди, гриби та корені, вчили, кого із дорослих звірів та птахів їм слід стерегтися.

Вчителі з лісового народу викладали звірятам та пташкам як слід поводити себе із людьми та іншими чарівними створіннями. Наприклад, як відрізнити темнолісську русалку від звичайної чарлісської рястовиці. Або що треба робити, якщо потрапили до зачарованого кола і не можете знайти вихід. А Соломка вчила звіряток, як звертатися по допомогу до лісового володаря, в яких випадках цар повинен втручатися у життя своїх підданих, а в чому самі звірі та птахи можуть допомагати людям. Також Соломка розповідала як слід поводити себе із людьми, які не розуміють мови тварин, тих, що заходять до Чарлісся з людських поселень поза лісом.

Одного дня, Горькові пощастило потрапити на один з таких уроків.

До цього дня хлопчик багато чув про лісову школу, але ще жодного разу не був там. Уроки в цій школі проводилися рано вранці та доволі пізно увечері, тож Горько зазвичай не опинявся в такий час у Чарліссі. Або, якщо був там, то з якогось важливого приводу і був тоді надто зайнятий, щоб просто сходити подивитися на лісову школу. Та ось, коли до кінця навчального року вже лишався лише тиждень, Горько нарешті завітав до чарлісської школи.

Соломка запросила його в той день, коли в неї самої уроку не було. Діти тихенько прокралися до великої шкільної галявини, де на пеньках, на гілках дерев та просто долу на м’якому моху під деревом, або на траві сиділи учні. Урок хитромудрого маскування проводила тітонька лисиця — видатний майстер у цій науці.

— Припустимо, ви знаходитеся біля дуже-дуже смачної, але дуже прудкої здобичі, наприклад, дикої миші. Перед вами кам’яниста галявина із рідкою низенькою травою. Літній день, сонце світить яскраво. Але від струмка віє вітерець. Як ви будете підкрадатися до миші, щоб вас не помітили? Хто знає? Дика кішка? Добре, скажи ти, хай інші послухають.

З дерева стрибнула молоденька дика кішка, майже кошеня. Вийшовши на середину галявини, тобто класу, кішка почала відповідати:

— Треба непомітно зайти з того боку, куди віє вітерець, щоб здобич не відчула вашого запаху. Треба триматися подалі від струмка, бо вода добре розносить звуки, тож миша почує шурхіт та втече. Треба якомога нижче пригинатися до землі та рухатися повільно і плавно. Здобич помітить різкий рух одразу. Якщо каміння на галявинці сіре, коричневе або руде, мені дуже ховатися й не треба: моє хутро майже такого смугастого маскувального кольору. Очі треба ховати за травою, або за власними передніми лапами. Блиск очей найбільш виказує мисливця, особливо у вечірню пору. Але у ясний день біля струмка може блищати на сонці вода, тому здобич нічого підозрілого не помітить. Звичайно ж, головне влучний стрибок і…

— Добре, добре, досить. Залиш це для уроку фізкультури у дядечка вовка. Сідай на місце, "п’ятірка". Так, а як ви будете маскуватися, якщо до вас на кам’янистій галявині біля струмка підкрадається дика кішка? Мишко, ти знаєш? Виходь до дошки.

Дике мишеня вискочило на спеціальний широкий пеньок посеред галявини. Всі малі створіння відповідали звідти, щоб їх могли добре бачити інші.

— На кам’янистій галявині особисто мені дуже й ховатися не треба. Моє хутро та розміри такі, що дуже зручно прикидатися камінцем. Головне, коли жуєш не дуже ворушити вусами, вони видають нас, навіть коли миші завмирають на одному місці. Коли їси, треба повернутися спиною до сонця, щоб не засліплювало очі, та час від часу повертатися в інший бік, щоб бачити все навкруги. Добре було б сидіти спиною до струмка чи щільно притиснувшись до великого каменю, чи до дерева. Таким чином до вас непомітно не підкрадуться ззаду. Треба слідкувати за вітром, чи бува не долине якийсь підозрілий запах хижака. А краще за все обідати спиною до твердого укриття, а лицем до найближчої своєї нірки, і при небезпеці, одразу ж ховатися, навіть, якщо це був хтось травоїдний. Краще підстрахуватися!

— Дуже добре, — похвалила мишеня вчителька лисиця. — А на якій відстані від нірки найкраще сидіти, щоб мати змогу швидко сховатися?

— Для мене? — перепитало мишеня. — Чи для іншого звіра? Адже для всіх різна відстань…

— О, добре, що нагадав, сідай, "п’ять". Діточки, зараз будемо вчити формулу безпеки! Приготуйте ваші голови, треба запам’ятати цю формулу дуже добре.