Унікальність ймення й мандрівки

–То хто ж ти? Гірська багаторічна квітка чи пекельна отруйна рослинка? Ні, ти є однаково всим, втіленням отруйної краси

–Отруйна краса? Це значення тобі личить більше, Ліснику

–Так я й думав, доки тебе не стрів, весняна квітко

–У наш час такі асоціації для чоловіка сороміцькі. Ім’я нічого не значить

–Сеї слова крають серденько, не зважаючи на те, що нею ж лікують саме його. В імені сила роду твого. Сонцелюбивенький мій, не цурайся частини себе. Кожне ім’я має історію, має свою неповторність

–І де ж ти вичитав такі цитати? – скептично прищуривши очі, питає.

–Ха-ха, Лада, що в поселенні,  навчила. - Він підійшов ближче, з цікавістю розглядаючи Цвітові очі, - У твоїх очах палає той самий вогник, що здаля оппалить будь-кого. Хоробрість заради мрій – теж є стихією вогню. П`олумінь(полум’я) пасує тобі не менше ніж мені, Жароцвіте

–Твої зваблювацькі чари не подіють як не крути

–Ти є отруйним красивим весняним вогником на гірському схилі рідкісної землі. Нужбо, усміхнися! Скільки б залицянь не застосовував, не ведешся! Ех, скупий ти на солодке диво людських емоцій - усміх

У супроводі нового співрозмовника, час відігнав попередні холодні ночі, залишивши світанкові теплі промені.

–А ось і подруга! - радісно вигукнув Перелесник, звертаючись до неї: –Здоровенькі були, Водянко!

–Як мило мені на душеньці було, доки ти, Перелеснику, не причвалав сюди, – гірко зітхнула Душа Води, знаючи про непередбачуваність гамірного приятеля.

–Ти щось змарніла. Треба вживати більше водички для оздоровлення!

*Хвиля роздратування проскочила на її обличчі: –Ось і закінчилася хвилина радісної тиші. Зараз піду й втоплю тебе у річці глибокій!

–І я теж радий нашій зустрічі, рибонько, проте стримай свої бурхливі води і хоч на сей раз поводься ввічливо. Отже, Ясний Світе, поки моє щастечко лютує і не взмозі представитися, то це зроблю я. Се є Водяниця. Я її кличу Щеразкою.

Він насупив брови, намагаючись в точності відтворити емоції подруги: –Ще раз таке буде і я, ха-ха, –розхахакався дух вогню.

–Ох і розумник, ви тільки гляньте! – із сарказмом прошипіла Водяна

–Хто б говорив, мудрагелько, ха-ха – резонно відповідає Вогняний

–Годі! Ваші чвари завдають мук Лісовій Матінці! Краще б виручили й дорогу вказали до Пенькових земель!

–Пф, Та що тут шукати? Буквально за рогом той шмат гномських володінь, – з відкритою відразою пирхнув Перелесник.

–Наскільки за рогом? – з насторожею питає хлопчина.

–Нуууу, зо три кілометри десь, якщо не помиляюся, – спокійно дав відповідь дух Вогню. Горицвіт ледь стримує сльози зі словами: –Добре. Я пошкандибав тоді туди. Спасибі за допомогу, до ще не скорої зустрічі

–І ми теж щасливі від знайомства! – вигукує Перелесник і додає: –Гори, Цвіте. Палай від жаги до мрій земних!

Парубок кивнув вдалині й побіг, не дослухавши кінця фрази: –Доки ще маєш можливість їх здійснити.

Водяниця звернулася до друга: – І який за рахунком це смертний, котрий піддавався хитрим чарам твоїм?

–А ти ревнуєш? Не хвилюйся, перлинко, я тільки тебе люблю, –підсміюється він...