На одне щастя припадає два нещастя

–І хто ж ти, який наважився обірвати солодку мить, сповнену вічного спокою? – пробурмотіла морська.

–Авжеж Горицвіт, що летів до цього темного закутку озера! – горлотає темноокий.

–Діва Верба підіслала? Напевно, вирішила помститися за те, що поцупила її гребінець

–Нестерпно довго я тебе шукав!

–Ой Цвітине, ой звалився на мою бідненьку голівоньку. Смертнякам не місце в глибинах царства лісових богів

–Пропустімо хвилину роздратувань і перейдімо до суті справи. Усі відмовляються надавати інформацію про багатознайку, яка особливо тонко відчуває фотографічну натуру. Спочатку намагався вивідати щось у Мироськи. Але той почав лаятися, бо не встигали прикрасити все до свята. А потім розгледів у траві найпрекрасніші лусочки, адже таких барвистих більше ні в кого немає. Ось вони привели сюди. То маєш хоч якісь уявлення про місцезнаходження любительки фотознімків?

–Чим я зараджу? На прикрість, знаю лиш те, що ця жінка живе на Маков`ійських степах десь за Пеньковими землями. Її кровинка теж знана в цих краях і ти нагадуєш ту дівчину. Чимось вічним, земним у тебе очі майорять. А в неї вони ще й зеленим відблискували. До того ж, у Купайлів день якомога далі тримайся звідси. Бо замість стрімголов тікати будеш на одну ногу шкутильгати. Краще до своїх іди, бо якось доспіваєшся – і Магда прийде за тобою, візьме за шкірку й вижине назад до людей

–Ну а поки цей день не настав, пропоную хоча б відсвяткувати! Незрівнянний вінок для незрівнянної дівиці

–Поцупив у Верби? – з відкритою насмішкою забирає з рук вінок і надягає.

–Так, ха-ха. Треба ж було чимось задобрити, щоб повідали мені правду, - ніяково усміхнувся юнак, стараючись не бовтнути зайвого, і додає: –Що ж, вирушу тоді далі, а ти бережи себе. Нехай пахкотіння  трав стане не тільки окрасою свята, а й оберегом від людиноподібних

–Безглуздо, звичайно, та всеодно вдячна, людиноподібна сутносте

Через декілька годин міфічний світ оточили нічні стражі. Поринули предковічні ліси у дрімучі мандри снів. А хлопчина все ж не полишав надії вішукати  досвідчену ловчиню влучних фоторакурсів. Морок і мертва тиша лиховісно нагадували, що час його на землі спливає швидше. «Тік-так», - справді вчувалося Рудику позаду.

Неждано щось зашуркотіло в кущах зліва, яке вихором дісталося невинної жертви. Гострі пазури торкнулися правого плеча і трохи помітно стиснули, змусивши за секунду живого хлопчика перетворитися в охолоджений труп.

–Я-якщо це ти, Блуде, то на твої жарти я більше не куплюся!

Та на жаль, замість відблисків білих очей, він угледів дещо небезпечніше. Метровий скривлений напівпрозорий силует жінки з гострими зубами.

–Кров Молодесенька, Як Кролик – Смачнеесенька....