Страхіття під назвою "Дзвениславка"

Однак готовність до будь-яких небажаних подарунків долі пепешкоджає злим духам лісової пітьми похитнути наміри хлоп’яти. «Візьмися в руки, брате, не піддавайся їхньому свавіллю», - в голові заявляє сам собі про власну нескореність.

–Шановні, не смію брехати. Тинявся я степами, лісами і ріками. Вештався навіть там, де відсутнє тепло світла. І все лишень для того, аби відшукати фахівчиню геніального кадру, знавчиню унікальної фотографії. Дала панна Дзвениславка вказівки щодо дороги, яка саме цими стежинами, що до серця Лісу ведуть. Там, за її словами, і живе вона

Темні силуети мимоволі здригнулися. Регіт розчинився так швидко, як роса під ясним сонцем на ґанку. «К-кажеш, Дзвениславка?» - зам’явся один з духів, відходячи назад.

Ну тоді проходь, - відводячи погляд, шепоче третій дух.

Як темні сили можуть боятися живої дитини? Це ж миле янголятко! - спокійно говорить, не очікуючи бурхливої реакції.

МИЛЕ?! – в унісон заволали двоє духів нечистих. Один скривився від жаху, інший обіймав себе руками, згадуючи щось страшне , а третій ледь не знепритомнів кажучи шокове «ЯНГОЛЯТКО?!».

Вони квапливо переглянулися, кидаючи поодинокі погляди на спантеличеного Рудого. Відійшовши на дистанцію, почали пошепки обговорювати, чи варто показувати дорогу: -Краще підказати, бо біди не минути, якщо та дізнається, що з її другом щось трапиться

А звідки така переконаність, що той є її другом, Чортонько?

Бо не може бути такого, що простого хлопака навіть відьми не чіпають, Чортосику!! Явно її приятель. Він теж дійшов сюди - туди, куди ніколи не доходила нога людиськ. Підозрюю, що юнак - нечисть темна! Але не чорніший за саму Дзвінку(Дзвениславку)

Твоя правда! Ми навіть боялися, що вона до самої Смерті дістане!!»

Прокиньтеся, народе! Погляньте на нього, викапана Славка! Руде патлате волосся, так і очі горять міцним духом – аж надто впевненим.

Слушно-слушно, Чортисько. Ця істота зітре нас з білої землі і не подивиться на те, що ми ВЖЕ стерті з реальності.

Станемо знову пропащими, будучи при цьому пропащими?! Ні! Однозначно мусимо допомогти

Кхм-кхм! Я вам не заважаю?- демонстративно склавши руки на грудях, прищулив очі рудоволосий.

А яке твоє ім’я? – насторожено мовив Чортосик. На що одразу прийшла відповідь «Горицвіт»

Яка втіха, що хоч імена різняться! – полегшено зітхає Чортонька.

Гаразд, ми проведемо до тих,хто підкаже путь. Іди за нами, - вимовив Чортисько...