Пригоди Ундіни

В одну прекрасну, гожу днину

Постукав хтось в малу хатину,

Що на узліссі красувалась -

Гостей давно вона не знала.

А жив там старець древніх літ:

Кремезний, бородатий дід.

Давненько тут він проживав

І час від часу волхвував.

В двері все стукали, чекали,

А дід неспішно відкривав.

Багато чого старці знали,

Й наш дід багато що видав.

Та ось відкрив — нема нікого;

Виднілась вдалині дорога,

Ліси і гори, сонце світить...

Невже це духи, а чи вітер

Зі старцем бавитись хотів?

Вернувсь до хати й тихо сів.

“Привіт!” - внизу хтось запищав.

Старець із крісла чуть не впав.

Нагнувся, глянув, придивився:

“Чи правда це, чи помилився.

Чував я про такі створіння,

Та бачив тільки у видіннях,

Приходять лише по-потребі:

Із-під землі, а чи із неба...”

Та думи старця перервало,

Те, що на килимку топталось:

“Привіт тобі! Я звуся Тіна.

І по природі я ундіна.

Проблема в нашого народу:

Хтось каламутить в морі воду.

Та волхв ти знатний, я чувала,

Тому до тебе й завітала.

Та перед тим, як розказати,

Поїсти треба і поспати.

Прийми мене в свою хатину -

Буду тихенько, як дитина.”

Хатина в старця невеличка:

Є ліжко, стіл і килимок.

Ще на стіні висить поличка,

А у куточку — казанок.

Наш старець Тіні дав поїсти,

Ще й підсадив її, щоб сісти,

На лавці м’яко постелив

І спати Тіну положив.

Як тільки сонечко зійшло,

Ундіна й старець дружно встали

Й розмову почала мала,

Яку ще вчора вони мали:

“Ундіни — жителі глибин,

Води морської охоронці.

В нас безліч різних є дивин,

Яких немає в вас на сонці.

Створінь з ногами і без ніг

На дні морському є багато

І в кожного з отих створінь

Є рідні, близькі, мама й тато.

Та люте горе нас спіткало:

Вода нечиста в морі стала.

Істот померло вже чимало,

Вже й мого батечка не стало.

Прийшла просить про допомогу:

Пораду дай, а чи підмогу:

Як чисту воду в море дати,

Щоб ми могли спокійно спати.”

“Якщо таке серйозне діло,

То ти живи у мене сміло

Й разом придумаємо план,

Як врятувати океан.”

Промовив старець й усміхнувся

І до ундіни він нагнувся,

Ундіну старець взяв на плечі

І так сказав він до малечі:

“Підемо в ліс до джерела -

Хмаринка там живе мала.

Вона високо підіймалась,

Може, про море щось дізналась.”

***

Ідуть. Стежина. Густий ліс.

Ведмідь на дерево заліз.

Борсук із нірки виглядає.

В хатинці білка прибирає.

Давно з звіря́ми подружився

Наш старець з сивов бородою

І лікував тварин частенько

Живою й мертвою водою.

Колись і люди приходили