бородьба з Гіпнотизованим Зайцем

Розділ 13. Боротьба з Гіпнотизованою Зайчихою

Наступного вечора Вовк із вовченятами поверталися з магазину. По дорозі Костя відчув, що хтось наближається до них дуже важкими стрибками.

Влада обернулася, побачила тінь зайця і одразу зрозуміла, що це була Гіпнотизована Зайчиха.

— Дядьку, мені здається, за нами йде Гіпнотизована Зайчиха! — повідомила Влада. — Серйозно? — здивувався Вовк.

Вовк обернувся й побачив темну фігуру Гіпнотизованої Зайчихи.

— Нам треба захиститися від неї! — зрозумів Вовк. — Вовченята, перетворюємося!

Вовк і вовченята перетворилися на Супер-Вовка, Сильне-Вовченя та Вогняне-Вовченя.

— Не підходь до нас! — закричала Вогняне-Вовченя. — Сила вогню!

Вогняне-Вовченя утворило вогняне коло навколо Гіпнотизованої Зайчихи.

— Треба одягти окуляри! — вирішив Супер-Вовк. — Вовченята, одягніть темні окуляри!

Сильне-Вовченя та Вогняне-Вовченя одягли темні окуляри, щоб Гіпнотизована Зайчиха їх не загіпнотизувала.

Зайчиха спробувала загіпнотизувати Супер-Вовка, але той спритно ухилявся завдяки своїй супершвидкості. Потім він зупинився й вигукнув:

— Я знаю, хто ти така! Ти — Місячна Кобила... Гіпнотизована Зайчиха!

Супер-Вовк і вовченята почали боротися з нею. Сильне-Вовченя своєю суперсилою кинуло в Гіпнотизовану Зайчиху великий камінь, але вона ухилилася.

— Тварини ви! Ви зараз по-будьому почнете мене знімати! — заговорила Гіпнотизована Зайчиха моторошним голосом.

Почувши це, Сильне-Вовченя дуже розсердилося:

— Ти що, знущаєшся? Ні, я знаю, ти зла й усе таке! Але ти всіх, хто тебе знімає, обзиваєш «тваринами»! Серйозно?! Та як ти можеш? — Ти просто велика, превелика злюка! — закричала Гіпнотизована Зайчиха. — Ось, я це сказав! Чому ти вважаєш себе особливою?!

Від люті Сильне-Вовченя перетворилося на величезного та суперсильного качка й гучно заричало!

Гіпнотизована Зайчиха вистрілила в Сильне-Вовченя своїм гіпнозом, але той відскочив і відкинув Зайчиху назад.

— Нічого собі, що він уміє! — здивувалося місто.

Нарешті Гіпнотизована Зайчиха здалася й полетіла до себе на Місяць. У польоті вона крикнула Супер-Вовку:

— Я ще повернуся й усе вам влаштую!

Тим часом Сильне-Вовченя заспокоїлося й знову стало собою.

— Що ж, ми можемо зняти окуляри й спокійно піти додому, — вирішив Супер-Вовк. — Тоді я освітлюватиму дорогу! — мовила Вогняне-Вовченя.

Влада освітлювала шлях, а Супер-Вовк із Сильним-Вовченям ішли за нею.

— Ось наш будинок! — сказала Вогняне-Вовченя.

Вовк і вовченята зайшли до під’їзду, піднялися на свій поверх, повернулися до свого звичайного вигляду та лягли спати.

«Сподіваюся, цього разу жодні гіпнотизовані зайці нас не потурбують», — подумав Вовк і заснув.

Утім, цієї ночі він ще кілька разів прокидався.