Синочок Кішечки Лунатик

Розділ 11. Синочок Леді Принцеси — Лунатик

Якось Вовк та Вовченята були в гостях у Кішечки. У неї було троє дітей: двоє синочків і донечка. Кішечка пригощала свого друга чаєм із вершками та бутербродами з ковбасою, а Вовченята гралися з кошенятами.

Коли Вовк та Вовченята пішли додому, Кішечка почала вкладати дітей спати. Двоє кошенят — біла донечка та рудий синочок — одразу лягли у свої ліжечка. А ось чорно-білий синочок зовсім не хотів спати.

— Синку, тихіше, інакше розбудиш брата та сестру, — попросила Кішечка.

— Мамо, але я ще не хочу спати! — відповіло кошеня.

— Гаразд, завтра пограєшся, а зараз час спатоньки, — лагідно сказала мама.

Кішечка вимкнула світло та вийшла з кімнати. Тим часом її синочок почав роздивлятися навколо. Спочатку він побачив страшну тінь, а потім почув якийсь моторошний виття.

— Що це таке? Добре, що я ще не ходжу уві сні! — подумало кошеня.

Тим часом Вовк-Негатив перебував на даху нічної будівлі. Він відчув страх кошеняти й задоволено промовив:

— Страх темряви та лунатизму? Чудова енергія для жезла!

— Так! Перетвори це кошеня на когось страшного та наділи його якоюсь особливою здібністю, — запропонував жіночий голос, що лунав із жезла.

— Ти маєш рацію! Саме так і зроблю! — погодився Вовк-Негатив.

Він спрямував у кошеня темний фіолетовий промінь. За мить малюк перетворився на лиходія, озброєного магічним магнітом, з якого можна було стріляти гіпнотичними кульками.

Відтепер він став… Лунатиком!

— Брате! Що з тобою сталося? — злякалися братик і сестричка.

Тим часом Вовк спокійно спав у своєму ліжку. Аж раптом надійшов сигнал, який попереджав про темну енергію неподалік.

— О боже мій! Він знову за своє! Треба зібрати команду! — зрозумів Вовк.

Він побіг до кімнати Вовченят.

— Вовченята, вставайте! Темна енергія десь поблизу! — покликав він.

— Що?! Темна енергія? Я їй зараз задам! — обурився Костя.

— Зачекай! Спочатку треба з'ясувати, хто потрапив під вплив темної енергії, — нагадала Влада.

— Годі розмовляти! Треба рятувати місто! Час для…

— Суперперетворення!

Вовк та Вовченята перетворилися на супергероїв і побігли до будинків своїх друзів, щоб зібрати всю команду.

Тим часом кошенята з переляком дивилися на свого зачарованого братика.

— Брате, ти маєш отямитися! — благала біла сестричка.

— Я хоч і ваш брат, але тепер я вже не звичайне кошеня! Я — Лунатик! — гордо відповів він.

— Але ж ти маєш повернутися до нас! — намагалася достукатися до брата сестричка.

— Я хочу, щоб ви мені служили! — вигукнув Лунатик.

Він вистрілив у брата та сестру гіпнотичними кульками. Кошенята потрапили під його чари й почали ходити, наче уві сні, з напіврозплющеними очима. Вони раз у раз повторювали:

— С-о-о-о-н…

Тим часом Супер-Вовк розбудив Кішечку, і вона перетворилася на Леді Принцесу. Почувши кроки супергероїв, Лунатик вилетів через вікно.

Коли наші герої зайшли до кімнати кошенят, то побачили, що двоє зачарованих малюків збираються вилізти через вікно.

— Спокійно! Зараз я вас розгіпнотизую! — пообіцяло Вогняне-Вовченя.

— Суперсвітло!

Вогняне-Вовченя яскраво засяяло, і світло допомогло кошенятам прокинутися від гіпнозу.

— А що це з нами було? — здивувалося руде кошеня.

— Вас загіпнотизував Лунатик! — пояснило Вогняне-Вовченя.

Тут Лисячий-Хлопчик відчув, що Лунатик щойно був поруч, хоча жодних слідів не залишилося.

«Мені здається, чи це кошеня вміє літати?» — подумав він.

— Кошенята не літають, Лисячий-Хлопчику, — відповіла Снігова Принцеса.

— Ні, це правда! Мій ніс підказує, що Вовк-Негатив зачарував саме чорно-білого кошеня. Тепер воно може гіпнотизувати сплячих і навіть тих, хто не спить! До того ж Лунатик пересувається, не торкаючись землі, — почав здогадуватися Супер-Вовк.

— Я маю врятувати свого синочка! Напевно, він злякався темряви, і саме тому його охопила темна енергія! — зрозуміла Леді Принцеса.

— Але де ж нам його шукати? — запитала Снігова Принцеса.

Бет-Білка скористалася своїм особливим зором і помітила, куди полетів Лунатик.

— Він полетів праворуч! — повідомила вона.

— Чекайте тут, кошенята. Я скоро повернуся! — попередила Леді Принцеса.

— Добре, мамо! Тільки поквапся! — попросили кошенята.

Усі супергерої побігли слідом за Лунатиком.

Тим часом Лунатик літав над містом і гіпнотизував сплячих звіряток. Вони прокидалися лише наполовину, починали служити Лунатику та безперервно повторювали:

— Со-о-о-н!

Невдовзі до його армії приєдналися нові зачаровані мешканці міста.

Аж ось прибігли Супер-Вовк та його команда.

— Синку, ти маєш отямитися! — звернувся до кошеняти Супер-Вовк.

— Навіщо? Тепер я можу наказувати будь-кому й змушувати всіх робити те, що я хочу! До того ж цілий місяць наповнений магією! — відповів Лунатик.

Він знову вистрілив гіпнотичною кулькою та зачарував маленьку мавпочку.

— Що, тобі потрібна ціла армія лунатиків? — запитав Супер-Вовк.

— І що з того? У моїй армії ще більше магії! Я хочу пізнати її всю! — відповіло кошеня.

Лунатик почав стріляти гіпнотичними кульками в наших героїв. Але Магічна-Мишка встигла створити навколо команди чарівний захисний щит.

Переконавшись, що супергероїв неможливо загіпнотизувати, Лунатик полетів шукати нових жертв.

Тим часом Супер-Вовк почав міркувати, як розчаклувати кошеня.

— Він злякався темряви! — здогадався герой.

— Правильно! — підтвердила Леді Принцеса.

— Отже, спочатку нам потрібно освітити вулиці, а потім Леді Принцеса має поговорити зі своїм синочком, — пояснив план Супер-Вовк.

— Давайте разом урятуємо кошеня від темної енергії! — закликав він команду.

— Уперед! — вигукнули супергерої.

Тим часом до армії Лунатика приєдналися ще шестеро мешканців міста.