Перші труднощі

Наступного ранку Ніверс і Ліан прокинулися рано. Проміння сонця пробивалося крізь верхівки дерев, створюючи яскраві плями на землі. Ніверс, наповнений енергією, знову заглянув у карту, намагаючись зрозуміти, куди їх вела доля.

— Згідно з картою, нам потрібно перетнути цю річку, — сказав він, вказуючи на стрілку, що вела до води. — Але як ми це зробимо?

Ліан посміхнувся, торкаючись гілки дерева. Раптом з'явилася маленька плотика з листя і гілок, готова переправити їх через річку.

— Це магія лісу. Він допоможе нам, якщо ми будемо добрими до нього, — пояснив ельф.

Переправившись, вони продовжили шлях, але незабаром зустріли першу серйозну перешкоду. На їхньому шляху лежав густий чагарник, що нагадував непролазний лабіринт.

— Ми не зможемо пройти так, — зітхнув Ніверс. — Це займе години.

Ліан обережно доторкнувся до чагарнику, і він раптом розсунутися, відкриваючи стежку. Однак, коли вони почали проходити, почули гучний гуркіт. З чагарників вискочив велетенський змій, його очі горіли, а хвіст розмахувався, мов грозова хмара.

— Біжи! — закричав Ліан.

Ніверс відчайдушно біг, намагаючись ухилитися від змія, але той виявився швидшим. Усі його мрії про героїзм здавалися тепер безглуздими. Однак, коли змій майже наздогнав їх, Ніверс згадав про карту.

— Ліан! Можливо, на ній є підказка!

Вони зупинилися, щоб оглянути карту. На ній був позначений малюнок, що нагадував змія. Зрозумівши, що це може бути ключем до порятунку, Ніверс згадує легенду про чудовиська, яке охороняло свій скарб.

— Ми повинні знайти спосіб заспокоїти його! — вигукнув він.

Витягнувши шматок їжі, Ніверс кинув його змієві. Здивований, змій зупинився і, почавши нюхати, заспокоївся. Це дало Ніверсу і Ліану можливість втекти.

Коли небезпека минула, Ніверс відчув, як його серце знову наповнюється впевненістю. Попереду на них чекали ще багато труднощів, але з друзями поруч вони могли подолати будь-які випробування.