Таємнича карта

Вирушивши у подорож, Ніверс відчував, як хвилювання охоплює його. Крок за кроком, він залишав позаду знайомі вулиці містечка, заглиблюючись у невідомість. Карта в його руках була старою, але її лінії вели до місць, про які він тільки чув у легендах.

Пройшовши кілька миль, Ніверс натрапив на ліс. Дерева тут були величезними, їхні гілки перепліталися, утворюючи зелений дах. Він зупинився, щоб перевести подих, і раптом почув шурхіт. Озирнувшись, побачив маленького ельфа, що спостерігав за ним з-за дерева.

— Ти виглядаєш, як той, хто шукає пригоди, — промовив ельф, виходячи з тіні. — Я — Ліан. Що тебе привело сюди?

Ніверс, трохи здивований, розповів про карту і свою мрію знайти скарби. Ліан посміхнувся.

— Я можу допомогти тобі. Цей ліс має свої таємниці, і без допомоги жоден стікман не зможе пройти його.

Разом вони вирушили далі, і Ніверс відчув, як у нього з'явилися нові сили. З кожним кроком він дізнавався більше про ліс, про його мешканців та небезпеки, які чатували на кожному повороті.

Коли сонце почало заходити, вони натрапили на маленьке озеро, де вода відбивала червоні та золоті відтінки заходу. Ліан вказав на карту.

— Тут, кажуть, сховані стародавні секрети. Але будь обережний: не всі, хто шукає скарби, є добрими.

Ніверс відчув, як в його серці зароджується рішучість. Він був готовий прийняти виклики, які чатували на нього в цьому загадковому світі. Наступна частина його пригод лише починалася, і він не міг дочекатися, щоб дізнатися, що ж насправді ховається за наступним поворотом.