ПРОМІНЧИК І КАЖАНИ

Прямо над головою Промінчика височіла старезна сосна, вершечок якої був уже сухий. Промінчик обережно підвів оченята, щоб побачити, що за дивні істоти порушують нічну тишу лопотанням крил. Крізь рідке гілля старої сосни він побачив як на сухий її вершечок злітаються кажани. Щоб залишатися непоміченим, Промінчик заплющив очі, проте прислухатися почав ще уважніше. 
Коли шум трохи стих, почувся хриплий голос:

- Чи всі зібралися? ...  Здається всі. Розпочнемо нашу нараду.

- Перепрошую,- почувся інший голос,- Жан, який живе тут недалеко, в скельній печері цієї гори,  не прийшов на нараду.

- Він взагалі останнім часом щось собі вигадує,- пролунав голос з іншої гілляки. Вся його сім'я відмовляється пити кров, кажуть - так харчуватися не правильно. І вони тепер їдять тільки рослинну їжу.

- Ха-ха... Вони так довго не протягнуть!- знову почувся хриплий голос вожака.

- Мало того, що вони самі не харчуються кров'ю, так вони ще й інших кажанів підмовляють до цього,- єхидно, усміхаючись, крізь зуби процідив кажан, який сидів найближче до вожака.

- Я вам так скажу, шановне панство, з діда-прадіда ми п'ємо кров, і тому наш рід такий славний. Ми не маємо права допустити, щоб хтось порушив наші віковічні традиції.

- Повністю підтримую!

- Так!

- З цим треба щось робити!
Навперебій залунали голоси з різних гілляк.

- Потрібно діяти і то негайно, -  знову почувся хриплий голос з вершечка сосни.

- Задля безпеки всього  лісу, а також, щоб попередити вимирання нашого славного виду, ми просто зобов'язані зараз же полетіти і знищити всю їхню сім'ю, - пролунав єхидний голос неподалік вожака.

Промінчик аж здригнувся від цих жахливих слів. "Я повинен щось робити. Потрібно попередити Жана, щоб він з сім'єю тікав в безпечне місце",-  думав Промінчик, обережно пробираючись попід листочками до скелястого обриву гори.
Голоси кажанів віддалялися все більше і більше, а згодом і зовсім загубилися в нічній тишині.

Спускаючись по гострих, стрімких скелях, Промінчик уважно вдивлявся в кожну розщілину з надією побачити сім'ю Жана.
Їх необхідно було знайти ще до завершення наради, тож дорога була кожна хвилина.

Аж ось він почув веселе хіхікання...
"Хто це? Може це та сім'я, яку я шукаю?"
І Промінчик з надією заглянув в невеличку шпарину між скелями.

- Ой, що це за яскраве світло? Ти - лісовий світлячок?

- Не бійся нас, ми не з'їмо тебе, ми харчуємося тільки травичкою.
Залунали дзвінкі дитячі голоси маленьких кажанів.

- Я не світлячок. Я - сонячний Промінчик. А вашого батька Жаном звуть? - почули у відповідь кажаненята.

- Так. Наш тато - Жан.

- Він з мамою дома зараз.

- А ми тут у хованки граємося.
Знову навперебій заговорили маленькі.

- Поведіть мене швидше до нього. Я маю сказати йому щось дуже важливе,- з ледь помітним хвилюванням в голосі сказав Промінчик.
"Лише б встигнути", - стрибаючи по скелястих схилах гори думав Промінчик.

- Тату, тату, для тебе важливу інформацію має ось цей гість.

- Це світлий Промінчик,- щойно залетівши в печеру щебетали дитячі голоси.

- Заходь, сідай і розказуй, - звернувся шанобливо Жан до свого гостя.

- Я випадково підслухав нараду кажанів, яка зараз проходить на старій сосні на вершечку цієї гори, - схвильованим  голосом спішно почав говорити Промінчик, - їм не подобається, що ви вирішили не вживати в їжу кров. Вони вирішили вбити всю вашу сім'ю. З хвилини на хвилину зграя кажанів буде тут, щоб виконати ухвалене рішення.

Почувши це, вся родина злякано принишкла. Жан розумів, що від його дій залежить життя цілої сім'ї. Він мусить діяти негайно.

- Дякую тобі, сонячний Промінчику, що попередив про небезпеку, - вдячно звернувся хазяїн печери до свого гостя.

- А ви, дітки, не переживайте, все буде добре. Рятуємося втечею. Беремо тільки найнеобхідніші речі і летимо в березовий гай. По дорозі не відволікайтеся, бо це може коштувати вам життя.
Спокійним лагідним голосом Жан заспокоїв  своїх діточкок та дружину, і вони всі разом хутко вилетіли з печери.

- Сонячний Промінчику, прощавай. Може ще пощастить нам зустрітися. Дякую за твою небайдужість - прокричав Жан до Промінчика, який дивився услід сім'ї кажанів, що полетіла через річку до березового гаю.
 

💛
Дякую, що підтримували Промінчика і в цій пригоді!
А як ви думаєте - чи зустрінуться ще коли-небудь Промінчик  і Кажани?

Напишіть свою думку або просто кілька теплих слів у коментарях 🌙
Ваші добрі слова — це промінчики, які зігрівають серце❤️!