Глава 14 Рудий рятує життя

Ринок Рудому не сподобався. Людей стільки ж як у метро, ​​тільки замість того, щоб бігти, всі ледве тягнуться, раптово зупиняючись, коли кому спаде на думку. З усіх боків смердить гнилою рибою впереміж зі спеціями й квашеною капустою. Почуття голоду як рукою зняло. — "Як тут тільки примудряються щось продавати?" - подумав Рудий, старанно огинаючи калюжу розсолу від оселедця, в якому валялися биті яйця.

Він глянув на друзів і зрозумів, що не один такий вразливий. Навіть, здавалося, звикла до всього Машка, йшла затамувавши подих.

Шалений котячий крик і людські вигуки, біля виходу з ринку, змусили всіх стрепенутися і відволіктися від смороду. Ґвалт не вщухав.

— Біжімо, там щось трапилося, — не чекаючи друзів, Рудий кинувся до м'ясної лави, звідки долинав галас.

Він побачив худого м'ясника в брудному фартуху. В одній руці негідник тримав за хвіст маленьке руденьке кошеня, а в іншій величезного ножа.

— Зараз я тобі покажу, як у мене м'ясо тирити! - кричав на все горло м'ясник, оголюючи жовті зуби. — Щоб іншим не кортіло, - він замахнувся на малюка ножем.

Рудий, не втрачаючи жодної секунди, з розбігу влетів на м'ясну вітрину. Потім потужним стрибком, розкидаючи телячу вирізку і свинячі ребра на всі боки, стрибнув на груди м'ясника. Зойкнувши від болю, той розтиснув пальці, що тримали хвіст кошеняти. Малюк, відчувши свободу, відразу відбіг на безпечну відстань. М'ясник так просто не відбувся. Зуби та пазурі Рудого встромилися в його руку. Не знаючи куди подітися, горе-кат позадкував назад. Не помітивши гору ящиків за спиною, спіткнувся об них і впав на спину, вдарившись потилицею об бордюр.

Під час свого безглуздого польоту він встиг таки полоснути Рудого ножем.

Натовп роззяв кинувся до пораненого. Хтось викликав швидку допомогу, хтось бризкав його водою. Старий бурят, що торгував поруч корейськими закусками, дбайливо підклав під голову картонну коробку від чобіт.

На Рудого ніхто уваги не звертав. Лише чиясь брудна нога, гидливо штовхнула його під паркан.

Кузьма першим виявився поряд з другом і почав оглядати його з усіх боків, намагаючись знайти рану. Кузя перевертав товариша з боку на бік, але знаходив лише старі шрами. Рудий розплющив очі та підняв голову.

— Я помер? Ми всі померли? Якщо це котячий рай, то чому тут так смердить? - питання сипалися одне за одним. Він потихеньку приходив до тями.

— Фух, ти живий, - з полегшенням видихнув Кузя.

— Я так за тебе злякалася, - Кіра не могла стримати сліз.

— Пощастило, що в цього ідіота руки з дупи виросли й він попав бічною площиною ножа, а не лезом, - Машка, була не такою сентиментальною, як решта, але тремтячий хвіст і лапи видавали її справжні емоції. — Треба змиватись звідси швидше.

За воротами ринку на них чекало руде кошеня. Побачивши свого рятівника, він заходився йому дякувати.

— Ти нам можеш надати неоціненну допомогу, друже, звернувся до нього Кузя. – Знаєш коротку дорогу до місцевої церкви?

— Звісно знаю! - зраділо кошеня. — Це не близько, але я радий, що хоч якось зможу віддячити вам.

Коти довго йшли за своїм новим провідником мовчки й вже почали сумніватися, що він їх правильно веде. За словами Баро, від ринку до церкви, ходу хвилин п'ятнадцять, не більше. Вони ж вже йшли майже годину.

— Прийшли, - нарешті промовив кошеня, зупиняючись біля живого паркану, за яким давно ніхто не доглядав.

Розсунувши огорожу з чагарнику, коти побачили невелику церкву. Усі полегшено зітхнули. Залишалося ще трошки й вони у цілі.

— Ти далі знаєш дорогу? – поцікавився Кузьма у Кіри.

— Знаю, - невпевнено відповіла вона.