Глава 2 Нові друзі

До смерті наляканий кіт кинувся навздогін за господарем, але отримавши потужний удар дверима, стрімголов відлетів до урни. Темряву перед очима заповнили сріблясті зірочки. Так останній раз було, коли він вирішив стрибнути на футбольний м'яч, який господар бив на подвір'ї об задню стіну будинку замість воріт. Тоді добряче дісталося, а зараз то й годі порівнювати.

Прийшовши до тями, рудий побачив перед собою чорного кота бомбейської породи. Той непомітно підійшов та уважно розглядав потерпілого. Бомбеєць, злегка розтягуючи слова, промовив:

— Новенький, чи що? Я дивлюсь тебе добряче жахнуло. Ти звідки?

— З рюкзака, — несміливо відповів рудий. Попри значні габарити, він особливою сміливістю не відрізнявся. Точніше так вважав. Кіт від народження жив у господарському будинку і до вуличних умов був явно не готовий.

— Накосячив значить, - задумливо промовив незнайомець. — Плавали - знаємо. Ну, будемо знайомі — мене Кузьмою звуть, - він з цікавістю розглядав товстуна, що сидів у безглуздій позі. Великі жовті очі незнайомця висловлювали незвичні рудому теплоту та участь.

— А мене звуть Рудий, - кіт терпіти не міг прізвисько, яке йому дали господарі. Бублик — що це за таке ім'я для кота? Він вирішив, якщо вже так повернулася доля, то в новому житті він буде Рудим.

У цей час до них підійшла смугаста кішка незрозумілої породи. Не те щоб вона була худою, але на вгодовану точно не тягла. Вона недбалим поглядом окинула Рудого.

— Салют, Кузьма! Давно чекаєш? — спитала вона.

— Привіт Машко. Я сам тільки-но прийшов. Не хотів потрапити під дощ, - здригнувся Кузя.

— А це що за жирдяй? - Машка знову перевела зневажливий погляд на Рудого, який скромно сидів трохи осторонь.

— Його щойно викинув господар, то ще й дверима вхідними відхопив. Не чіпай його, нехай трохи прийде до тями.

— Під двері які його чорти потягли? - кішка, як і раніше, розмовляла лише з Кузьмою.

— Він за господарем у метро побіг. Недосвідчений. Всі ми через це проходили, - задумливо зітхнув Кузя.

— Ти всіх не рівняй. Це ви, хатні, проходили. Я таких дурниць ніколи не робила, - обурилася Машка.

— А хто за щуром погнався і головою в зливі застряг? - обережно усміхнувся Кузьма.

— Ти язика свого прикуси. Не плутай інстинкт з дурістю, - розлютилася Машка, але швидко заспокоїлася і більш миролюбивим голосом звернулася до Рудого:

— Вихваляйся, за що поперли?

— Не знаю. Нізащо, - Рудий торкнувся лапою місця забиття на лобі і смикнув довгими вусами. Боліло. 

— Буває, - не стала вдаватися до подробиць Машка, - для людей це звичайне діло. Он Кузьму взагалі за дурницю викинули. Подумаєш рибу з акваріума поїв.

— Там риби тієї на один зуб було, - буркнув Кузьма.

— Знаю я твої апетити, - Машка не могла втриматись, щоб не підколоти друга.

— Ходімо з нами, - звернувся Кузя до Рудого.

— Куди?

— Зараз побачиш. Ідемо, тут ти точно нічого хорошого не висидиш.

Рудий брів кудись у компанії нових знайомих, не розуміючи де він і що на нього чекає попереду. А попереду чекали випробування та сюрпризи вуличного життя.