Джунглі

На озері росли красиві ніжні рожеві лілеї. Навколо Крістіана та Баби Яги були справжні темні джунглі, де росли великі різноманітні пальми, незвичні дерева з екзотичними фруктами та ліани. Маленькі мавпи лазили по деревах, та літали різнокольорові птахи схожі на папуг. Диких тварин не було видно, але, можливо, вони ховались за заростями джунглів. Крістіан озирнувся і запитав: "А де ми зараз?". Вона радісно повідомила, що вони повинні йти ліворуч.

Баба Яга побачила, що у Крістіана довгий ніж більше п’ятдесяти сантиметрів і досить широкий. "Це цікаво. Де він взяв цей ніж? Схоже він дістав цей ніж на кораблі», - подумала вона. Крістіан різав цим ножем пальмові листя, щоб пройти крізь непроходимі хащі. Дівчина пішла за ним, вона ніжно ступала на землю в шкіряних черевиках. Крістіан ще не бачив такого взуття; швидше, воно більше нагадували середньовічне взуття, пошите з двох половин. Він вирішив уточнити у неї:

- Ягіня, ми йдемо вірно? Справді, нам потрібно було повернути ліворуч? І що ти говорила про якусь позначку місця? Як виглядає ця позначка місця? І скажи мені чесно, ти спеціально на щось натиснула, спеціально розмахувала руками на кораблі? Ти зробили все це навмисно, щоб ми могли сюди потрапити?

Вона кинула невинний погляд, а потім відповіла:

- Здається, нам потрібно повернути ліворуч. Повинна бути позначка місця, тому я її шукаю.

- Чому ти тоді розповідала мені про шлях допорталу та сказала, що треба піти до лісу? Ось пальми, тож це джунглі.

- Яка різниця? Це ліс, тільки з пальмами.

- О. Я, здається, знайшов мітку, - вигукнув Крістіан і вказав на великий сірий камінь, на якому було щось написано темними літерами на невідомій мові, а на пагорбі вони побачили маленького чоловічка з кільцем в носі і все його тіло було прикрашено дивними татуюваннями.

Баба Яга пригнулась і швидко розгорнулася в протилежну сторону:

- Це не та мітка і швидко тихо непомітно йдемо звідси.

Парубок подивився знову на маленького чоловіка та побачив поруч велику повненьку жінку, яка була майже роздягнута, та в неї був одяг, прикрашений золотом та невеликими золотими пластинами з узорами, а на руках були золоті прикраси.  Баба Яга дрібно переступала маленькими ніжками і навіть не бігла. Скоріше за все черевички були зачаровані, або вона знову щось чаклувала, бо спритний спецагент ледве встигав за нею. Вони знову обійшли те озеро і пішли вже праворуч. Крістіан йшов мовчки, а потім запитав:

- А хто це був? Хто цей чоловік з татуюваннями?

- Ааа. Це плем'я таке, місцеве населення. Добре хоч встигли вчасно піти і вони нас не побачили, сподіваюсь. Там у мене з їх вождем дружба, точно б три дні пили за зустріч. Я у них іноді дещо обмінюю на золото. У них цього золота величезна кількість, просто пласт якийсь. Ось і торгують.

- Що це за плем'я? Чому до них важко дістатися, я вже зрозумів, що вони охороняють своє золото, - промовив Крістіан.

- Ну, це плем'я, як і звичайне плем'я зі своєю дивиною. Вони людоїди, бо з'їдають кожного, хто до них потрапляє, але я якось знайшла до них підхід, але лише через їх лідера.

І вона спокійно пішла далі в гущавину джунглів. Він здригнувся і подивився на неї, бреше чи каже правду, але її очі не здавались грайливими, ніби вона розповідала звичайні речі. Крістіан сказав:

- Ягиня, вже темніє. Але ми так довго йшли! Нам слід організувати місце для сну до настання ночі. Ми йшли праворуч майже цілий день, і я не бачу ніяких твоїх позначок. І скажи, як можна переплутати право і ліво? Ми могли прийти до людожерів!

- Ну, я іноді плутаю праворуч і ліворуч. З усіма людьми це може статися. Принаймні вони нас не з’їли. І я бачу позначки. Ми йдемо правильним шляхом. У нас буде нічна зупинка, - відповіла вона і чомусь хихикнула.

Крістіан йшов, озираючись, гадая до кого на цей час вела його Баба Яга. Кілька разів можна було побачити приближення якогось поселення. У джунглях почали з’являтися хатинки. Хатини були зроблені з трави, глини та пальмового листя. Вони увійшли до центру невеликого села, а потім побачили голову поселення. Це був великий високий худордявий чоловік з темним волоссям з легкою сивиною та з короною на голові, він з доброю посмішкою підійшов до них. Він єдиний, хто був вдягнений в  довгий одяг, який закривав руки та ноги. Крістіан подивився на місцевих жителів. Вони були мирними, тільки усі були майже голі. Їх чоловіки зовсім не мали штанів. На жителях цього племені були спідниці, виготовлені з пальмового листя. Тільки у жінок грудь була вкрита пальмовим листям або травою, а на голові був гарний головний убір з вузьких листків, помаранчевих та червоних квітів та незвичних ягід. В деяких молодих дівчат груди були оголені.

Парубок оглянув усіх та подумав, що в одному селі зібралися найкрасивіші чоловіки та жінки.

«Мандрівники, вітаємо в нашому краї. Ми завжди раді гостям. Запрошую вас приєднатися до нашої трапези та танців на честь гостей,» - оголосив лідер поселення і показав на імпровізовані столи. Це були листя дерев, які щільно лежали на землі. А на листках були різні фрукти і навіть смачне смажене м’ясо, в дерев’яних маленьких кубках був напій, схожий на компот.

Баба Яга сіла на краю імпровізованого столу з листя, почала їсти ласощі і говорити добрі речі про їжу. Крістіан вирішив також повечеряти і сів поруч з нею. Їжа була смачною. Біля нього сиділа дуже приваблива молода жінка з довгим темним волоссям  з пишними оголеними грудьми та вишуканою підвіскою на шиї. Вона передала йому гроно стиглого винограду і спробувала покласти йому виноград у рот. Він взяв виноград, але відвів від свого обличчя її прекрасну витончену руку. Лідер селища, побачивши це, підвівся і зловісно сказав: