Таверна

Баба Яга дивилася, як ця дивна парочка віддаляється та йде до шинку. Дівчина йшла легкою ходою від стегна, наче й не була в морській катастрофі, а хлопець сильно кульгав. Вона  похитала головою:

- Ти часом не поранений або може ногу зламав? Я можу чимось допомогти?

- Так, все нормально, нічого не треба, - відповів той, продовжуючи йти у напрямку до таверні і кульгати.

Потім він зрізав гілку дерева і намагався спертися на неї. Дивилася на нього і пожаліла його Баба Яга:

- Я Вас проводжу до таверни, а далі ви вже самі додому доберетеся, у місцевих шлях розпитайте.

І вона пішла позаду них, направляючи куди їм треба йти. Ледве помітна стежка звивалася в високих кущах. Їх оточувала тиша та ялини, сосни, ялівець, але іноді було чутно спів птахів. Таверна стояла в густому темному хвойному лісі, куди не попадало сонячне світло і була складена з товстих дерев'яних колод.

В ній було дуже зручно і цікаво. Тут була розташована справжня піч, жарко палахкотіли дві жаровні, а сама  підлога не земляна, не глиняна, а була зроблена зі справжніх дощок, щільно підігнаних так, що в щілини не просунути і палець. ЇЇ власник був одягнений у дивний одяг. Це був сильний високий чоловік з легкою сивиною. Всередині таверни було красиво та охайно. Там стояли лавки з простих соснових дощок. Замість меню була дерев’яна пластинка, на якій були написані страви. Чомусь зараз у шинку не було людей.

Баба Яга подивилася на Крістіана, який сильно кульгав і був білий, як крейда і промовила:

- Поїжте та поспите тут. Їжу я вже замовила і оплатила, а номер вам господар безкоштовно дасть, не супер, звичайно, але для ночівлі згодиться.

Крістіан і Анна сіли на лавку за довгий дерев'яний стіл, а з ними і чаклунка. Вони їли смачну печеню в глиняних горщиках з м’яса, смаженого на грилі, вареної картоплі з овочами, смажених на вогні. Кожен їв зі свого маленького гарненького глиняного горщика.

Крістіан все дивився на Бабу Ягу, а потім запитав:

- Ніж тобі для чого? Знаєш, у нас пісня є про Бабу Ягу, буду тебе звати Ягіней.

Та ледь не вдавилася і серце у неї прискорено забилося. Несподівано вона різко встала з-за лавки і кинула ножа. Ніж акуратно увійшов в середину "десятку" мішені, що висіла на стіні таверни. Чаклунка потім гордо підійшла і витягла ніж з мішені, і за пояс заткнула. Крістіан не міг заспокоїтися. Йому усе здавалося дивним та смішним, особливо що місцеві молоді жінки беруть із собою ніж. Вона була вродлива молода дівчина, і він запитав:

- Ягіня, може, проводиш до центру, допоможеш знайти дорогу?

Анна облизала губи, що ті навіть об'ємніше стали здаватися:

- А я от не вмію кидати ножі. І взагалі я втомилася, найкраще поспати, а потім вже вирішувати.

І закліпала очима, дивлячись на Крістіана.

Баба Яга нічого не сказала і вийшла з таверни, а на вулиці вже було темно. Поки вони дійшли до таверни, поїли та поспілкувалися, то вже і вечір настав. "Розберуться самі", - подумала вона і зібралася вже до себе додому, як зненацька підбіг до неї великий темний вовк. Баба-Яга іноді підгодовувала лісних звірів і знала цього вовка, тому просто погладила його по голові. Вовк зубами схопив її за спідницю і потягнув до дверей таверни. Баба-Яга не злякалася, але обурювалася: "Куди ти мене тягнеш?". Вона стала біля дверей таверни, а вовк головою підштовхував її всередину. Вона лише зиркнула на вовка, але все-таки зайшла, коли трохи пройшла і побачила, що Анна і Крістіан сперечаються про щось на сходовому майданчику. Схоже, що Анна хотіла відмовитися від одного номера і спати з ним в одному номері, оскільки хотіла піклуватися про нього і боялася нового місця та дивного шинку. Крістіан сказав їй щось неприємне, і Анна залишила його.

Її вони схоже не помічали, так як вона сиділа за дерев'яною колоною таверни в темному кутку, і та вирішила вже йти, як раптом побачила Анну, що йде до господаря таверни, і почула, як та нахабно йому повідомляє:

- Я найкраща подружка Баби Яги і мені потрібна найкраща кімната, кімната-люкс. Грошей в мене немає, я постраждала в катастрофі, але Баба Яга усе вирішить і думаю мене підтримає, як морально, так і фінансово.

- Звичайно, для друга Баби Яги я можу дати супер-номер безкоштовно, - відповів ввічливо господар таверни.

Чаклунка мало не задихнулася від такого нахабства цієї молодиці і тут помітила, що господар таверни пальцями смикає мочку правого вуха. "Щось тут не чисто. У нього нюх на такі справи, та ще й вовк чогось притягнув сюди, а так я б вже спала на пуховій перині в своїй хатинці. Там мене кіт Василь чекає", - такі думки промайнули в голові у неї. Баба-Яга непомітно дістала фіолетовий камінь і поклала на стіл. Він почав світитися ніжним чаклунським фіолетовим світлом, наповнюючи таверну легким бузковим серпанком, майже непомітним для стороннього ока. Несподівано фігура Анни стала змінюватися і замість пишногрудої панянки біля стійки стояла бліда худа, як палиця дівчина з чорними страхітливими очима  і довгим чорним волоссям, і на красуню зовсім не була схожа. Худе біле обличчя, навіть чарівною її не назвеш. Баба Яга швидко заховала фіолетовий чарівний камінь і квапливо пішла в номер Крістіана, а потім витягла того на вулицю. Це помітила Анна і пішла за ними.

На дворі була вже чарівна ніч, тільки місяць і зірки висвітлювали ліс. Біля таверни росли сосни та густі ялинки, праворуч стояв великий старий розлогий дуб в три обхвата і біля нього росли чагарники, а під вікнами таверни був пеньок, ось на пеньку і сиділа нерухомо Баба Яга, і схоже чекала Крістіана. Анна бачила, як той вийшов з нею, а ось назад він в свій номер не повертався. Анна посміхнулася і тихо підійшла ззаду і штрикнула ту ножем. Чаклунка впала на землю. Анна зірвала гаманець з пояса померлої, як раптом тіло і сам гаманець почали тьмяніти, і зникати, як туман. Хтось тихо кашлянув позаду. Анна обернулася на звук. Біля дуба стояла жива Баба Яга і зла, з докором дивлячись на ту. Потім її погляд прийняв звичайний вираз, ніби в її житті таке вже було. Від суккуба пішли хвилі гніву, що гарячими потоками перегрітого повітря прокочувалися по шкірі Крістіана. Вона почала перетворюватися з чарівної пані на щось страхітливе та чорне, побіліла і очі спалахнули небезпечним вогнем. Від тіла пішов пар, а потім темний дим. Вона створювала енергетичну воронку, яка повинна була висмоктувати життєві сили і енергію. Баба Яга бризнула на Анну водою заговореною і та раптом перетворилася у велику темну птицю, трохи схожу на кажана "вампіра" і полетіла подалі від місця події. Рудоволоса чаклунка пробурмотіла: "А ну "киш" з нашого королівства!". Як тільки вона це промовила, то миша перетворилася в точку, а потім зникла. Поруч стояв Крістіан, відкривши рот, але слова ніяк не йшли з язика чи не міг підібрати. Бігти він не міг, так як довгі тонкі лози обплутали йому руки і ноги.